Двіж триває, панове))

Сутеніло.

Загін гоблінів розмістився навколо вогнища. Усі зеленовухі були озброєні кривими статутними ножами і одягнені у чорні плащі з каптурами. На плащах були вишиті відзначки, що відповідали їхнім званням, рангам та посадам в армії Темряви.

Все згідно-відповідно, як годиться.

Над вогнем висів казан, а у ньому булькало варево. Ледь вчувши його запах, будь-хто, хто не належав би до величної гоблінської раси, прожогом помчав би шукати найближчу вбиральню – для виклику Едіка, як казав колись жартома Верховний Шаман. Ну, тобто робити ось так: “ЕЕЕЕЕЕДІК”!

Найбільш чутливі почали б викликати Едіка просто на місці.

Хто такий Едік – не знав ніхто, крім того самого Верховного Шамана. І звідки шаману про нього відомо – теж.

Великий герой та авантюрист Роллінгпіс сміливо крокував лісом, на який помалу опускались сутінки. Власне, до великих героїв він зарахував себе сам, а от авантюристом він був абсолютно офіційно. Навіть табличку від гільдії мав. Правда, найнижчого рангу – паперового. Про який серед більш досвідчених шукачів пригод ходили непристойні жарти, пов’язані… хто б міг подумати, з туалетним папером.

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

Читати -