Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Повернись до мене, – прошепотів він. – Я не зможу після всього жити так, наче цього не сталось. Я сумую за тобою, хочу, щоб все вийшло, але я не знаю як зробити це. 
Вона подивилась на нього, звузивши очі. Тай всміхнувся:
– І ти не знаєш, того й бісишся. Я дуже не хочу робити боляче, я не…не думав взагалі, коли казав ті речі. І я визнаю, що це моя проблема. Я маю зважувати власні слова. 
Вів пирхнула.
– А ще я маю контролювати власні емоції, власні ревнощі. Ти не мусиш нічого доводити мені, це я той, хто має вірити беззаперечно.
Вона опустила очі.
– А ще…– він важко ковтнув, відчуваючи як слова душать його, – ще я думав про те, що постійно вимагав від тебе особливого ставлення. Наче ти маєш довести серйозність власних почуттів, та я сам…не був серйозним і це теж моя проблема.
– Не забагато проблем на одну хвореньку макітру? – звела брову Вів.
Тай всміхнувся.
– Ти – найцінніше, що у мене є. І я прагну проявляти це, щоб ти відчувала себе так. Щоб знала, що можеш довіритись мені. Бо твоя правда – довіра це головне, і я хочу, щоб ми навчились вірити одне одному.
Вівіка мовчала, Тай легко підхопив її руку.

– І якщо ти поїдеш, я не буду влаштовувати сцен, не буду змушувати тебе передумати і не вдаватиму, що мені легко, – сказав Тай. – Але я і не зникатиму. Якщо захочеш поговорити, я залюбки. А… захочеш побути сама – дам тобі спокій. А раптом  злякаюся – скажу як є, а не зроблю тебе винною в цьому.
Вів звела брову.
– Ти ба… Дійшло нарешті, що люди не довбані телепати, еге ж?
– Не зовсім, – звузив очі він. – Я все ще сподіваюсь, що ти навчишся читати мої думки, це було б достобіса зручно.
– Пейдже, бляха. Тобі самому у власній макітрі тісно, ти хочеш і мене до божевілля довести?
– Все, мовчу, – всміхнувся Тай.
– Гаразд. Поговоримо у Нью-Йорку, – мовила вона, збираючись відійти. – Пусти мене.
Вів вперлась йому в груди, Тай відхилився назад, зойкнувши. Вівіка, інстинктивно схопила його за сорочку, та замість втримати – повалилася з ним під воду. 
Спершу заклало вуха. Сяйлива прохолодна вода зімкнулась над головами. Поділ сукні хмарою оточив її ноги. Досить швидко обоє погребли до поверхні.

– Розумієш, в чім річ, Таю, – зітхнула вона. –  Я з тобою почуваюся як у клятому дні бабака і це мене дістало. Де гарантія, що зараз щось буде інакше?
– Це тому, що…
Вів кинула валізи, розвертаючись:
– Це тому, що ти, Тайсоне Пейдж – сцикло! – перебила його вона. – І я не збираюсь витрачати час на все це. Більше я не дозволю тобі завдавати мені болю, ясно?
Вона знову повернулась до дверей, Тай піймав її за руку.
– Поговори зі мною.
 

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️