Добрий ранок, дорогі читачі. Деякі могли вже помітити, що давно не було оновлення. Останній тиждень дався мені емоційно важко і я не дуже впевнена, що так швидко зможу зібратися докупи. Не хотілося просто так тут нити(

Але буду дуже рада вашій підтримці на моїх книжках. Особливо Золота принцеса. Книга вірогідністю 90% залишиться безкоштовною.

А поки тримайте новий розділ для Викрадач душ

Влад методично стукав пальцями по підвіконню, занурений у думки. За вікном вже цілий день сипав сніг.  

Поруч на ліжку скрутився клубком Мотя. Хлопець не розумів: чи спить кіт, чи тільки вдає. Останній тиждень він повівся лежати біля нього. Час від часу Влад намагався його зганяти на інше ліжко в гуртожитку, чи в кімнату до Уляни, але кожен раз кіт повертався та лягав на подушку біля його голови. Зараз він переїхав з ним в будинок дядька.

Влад поки не знав: Лерин кіт хоче його заспокоїти чи чекає нагоди, щоб задушити уві сні. Врешті це через нього, його хазяйка у небезпеці.

Кіт, шумно пирхнув, відкривши одне синє око.

— Годі думати так голосно, ти заважаєш мені спати.

— Ну так, чого ти лежиш тут? Йди до Мерліна. Або, хочеш, я тебе після відвезу до бабусі на Землю.

— І щоб ти тут виїв себе маленькою ложечкою? Тобі варто не грати роль снігового принца та показати врешті, що тобі погано.

Влад ображено фиркнув.

— Щоб у них з'явилася можливість добити мене?

— Щоб стало легше.