«— Тоді скажи мені це, дивлячись прямо в очі, Марино! — раптом вибухнув він, і його зазвичай спокійний, оксамитовий голос зірвався на хрипкий, владний крик...

Коли пишеш героїв із сильними характерами, кожен їхній діалог перетворюється на поєдинок. Матвій прорахував усе: акції, борги, слабкості. Він упевнений у своїй перемозі й у тому, що Марина прийме умови гри. Але він забув, що поранений звір захищається найжорстокіше.

Ця глава далася мені на одному диханні, емоції між ними просто іскрять. Хто кого зламає? Холодний аналітичний розум чи затята, поранена гордість?»

? Питання до вас: На чиєму ви боці в цьому протистоянні? Чи засуджуєте вчинок батька Марини? Пишіть у коментарях!