Привіт, мої любі читачі! 

Сьогодні я хочу поділитися з вами особливим, неймовірно емоційним моментом із життя моєї героїні Аврелії. Бувають у житті героїв секунди, коли один подих, один крок назад або вперед змінює абсолютно все. Перед нею постала дилема, від якої холоне кров: повернутися до безпечного, але порожнього минулого, чи зробити крок у демонічну темряву Ноктіріону, назустріч прадавній магії, небезпеці та... йому.

Ловіть гарячий та чуттєвий ексклюзивний уривок! 

Ексклюзивний уривок:

— Я дійсно можу просто забути його, — тихо, ледь чутно прошепотіла вона в порожнечу напівтемної майстерні... — Можу назавжди повернутися до свого колишнього нормального життя. Жити спокійно й не боятися кожної секунди, що одного дня весь мій звичний світ раптово зруйнується вщент через прадавню магію.

Але під шкірою на зап'ястку досі палає відлуння його владного дотику. На мольберті — незакінчений портрет. Пронизливі золоті очі Астаріона дивляться прямо в її оголену душу.

Перед Аврілією два шляхи:

1. Перший — безпечний людський вимір, сірі будні, спокій і... примарне існування без душі.

2. Другий — кинутися у вир війни світів, піти проти Ради Старших, розділити його темряву й, можливо, загинути в битві зодіаків, але бути з ним до останнього подиху.

— Я кохаю тебе, — сказала вона цього разу набагато голосніше, і в її голосі вперше з'явилися впевнені, сильні ноти. — І я ні за що на світі не хочу забувати це почуття, навіть якщо воно принесе мені загибель. Це мій вибір.

Нумо спілкуватися!

Мої дорогі, серце Авре0лії зробило свій вибір. Вона готова спалити людське життя заради кохання до демона.

А як вчинили б ви на її місці?

Обрали б спокійну безпеку та забуття?

 Чи ризикнули б усім заради всепоглинаючої пристрасті й пішли б у Ноктіріон?

Діліться своїми думками в коментарях! Ваші теорії та підтримка неймовірно надихають мене писати далі. Не забувайте ставити зірочки (вподобайки) книзі, якщо цей момент відгукнувся у вашому серці! 

Ваш автор ❤️