Ось поки редагувала «Одружених незнайомців», натрапила на милу сцену й захотілося поділитися з вами. 

— Я твій крем-суп без смаку й приправ їла, тепер твоя черга, — сміливо сказала вона й на показ набрала макарони з підливою, із насолодою вкинувши їх собі до рота. Їй не потрібно було  прикидатися, страва справді вийшла смачною, хоч виглядала не надто апетитно.

Трохи повагавшись, Віктор усе ж вирішив спробувати й не пожалкував. Було смачно. Поглянувши на дівчину, він помітив, що вона весь цей час уважно стежила за його реакцією. І коли переконалася, що йому теж сподобалося, посміхнулася й продовжила їсти.

Леона сприйняла це як перемогу в їхньому маленькому змаганні, але раптом згадала: переможець буде постійно готувати. І від цієї думки захват, який ще мить тому її переповнював, швидко згас.

Доївши, чоловік пішов мити посуд, а дівчина сіла за стіл і стала неквапливо попивати чай, який випадково знайшла вчора на кухні, коли переглядала запаси вина.

Такі побутові деталі здаються дрібницями, але саме вони показують, як поступово розгоряються почуття між героями. І саме в цьому чарівність їхньої історії: від жартів і маленьких перемог до справжніх емоційних вибухів.

? У рубриці «Поки редагую» я ділюся з вами цими моментами, щоб разом згадати, як усе починалося й відчути атмосферу книги заново.