(загадково посміхається до вас)

Ви знаєте… Я буду лицеміром, якщо скажу, що роблю це просто тому, що мені це подобається. Просто “подобається” - це не єдина моя мотивація.

(складає руки в замок перед собою, дивлячись кудись в сторону)

Звісно, найперше - це гроші. Так, так - куди ж без них. За всім цим творчим пафосом ховається банальна меркантильність і стратегія. Пам'ятаєте попередній мій блог про вигорання? Так от - мій шкіряний мішок вимагає “їсти”, а для цього треба… гроші. Не їсти гроші тобто, а…

КОРОТШЕ…

(витримує паузу важливо втупившись у вас окулярами)

В тім не думайте, що я раптом мільйонер. Ні (тихо сміється в грудях). Поки що з усього, що я роблю - музика, арти, книги - я йду в жорсткий мінус. І коли вийду хоча би в нуль… (стримано розводить руками) без поняття. Як пощастить, як то кажуть. Така доля просування без валізи зелених. Змиріться, бо рожевих мрій тут немає, якщо у вас немає валізи грошей. Випереджаючи "радників" - так, так: веди мільон соцмереж і згори назавжди за місяць - знаємо, плавали, застосовуємо. Хоча, якби я думав чисто про гроші, то, імовірно, писав би СЛР і попсу, замість фантастики і металу з дівахами, чи… взагалі ніколи б не з'явився на Букнет. Привіт, сувора реальність.

(стримано видихає)

На другому місці, мабуть, стоїть банальна нудьга. Мені просто нудно сидіти і листати мемасики, чи новини, чи ще щось безцільно робити. То ж чому б не направити цю енергію кудись… куди-небудь в корисне русло? Тим більше - зараз технології дозволяють перетворити фантазію в цифрову реальність буквально за лічені хвилини. Привіт, ШІ-технології. Якби не вони, я би, імовірно, ніколи б не з'явився в публічному просторі як Містер Чілл, бо я… надто… лінивий для всього цього, щоб робити все голими руками. Не дарма кажуть, що лінь - рушій прогресу. Це просто 11 з 10.

(робить паузу)

На третьому місці - це, мабуть, розвага. Так, це можна було б зліпити з попереднім, але все ж це різне. Спілкуватись з ШІ це, звісно, цікаво і прикольно, але спілкуватись з живими людьми - це справді насолода, і веселощі. Ніщо так не тонізує, як взаємодія двох розумів - я дійшов до цього відносно недавно. (тихо бурмоче сам собі, відвівши погляд в сторону) Справді, і що я робив раніше…

(знову посміхається і дивиться на вас)

І вже десь на четвертому місці, імовірно, стоїть якийсь… незрозумілий… творчий голод. Бажання втілити свої задуми тут, і зараз, не чекаючи мільйон років. І тут знову на допомогу приходить корисний ШІ-інструментарій, куди ж без нього. Я скажу, куди - на виробниче пекло контенту. Завдяки ШІ я можу бути одразу в кількох стихіях, фактично роблячи те, що роблять великі студії з цілою командою, тільки я… один. Ну і масштаб у мене трошки скромніший, звісно ж. В тім навіть так, мій творчий голод лише… посилюється, а творчі можливості стають більш комплексними і реальними для здійснення. То ж якщо підняти питання “Чи замінить ШІ людину”... (з інтересом дивиться на вас) З одної сторони - можливо, але для того, щоб ШІ щось робив, йому все ще потрібна людина, то ж… імовірно, що ні, не замінить. Але його застосовуватимуть куди частіше, заміняючи людей там, де це можливо. (тихо хмуриться, бурмочучи сам собі, почухавши потилицю з поглядом в сторону) Так, щось мене не туди занесло…

(клацає пальцями наче згадавши щось важливе і знову з посмішкою дивиться на вас)

О! Є ще дещо. ВІДГУКИ.

(схвально муркоче, його посмішка поширшала, поки він грав пальцями на пальцях)

Я вдячний всім вам за ваші відгуки, як в блогах, так і в коментарях. Знаєте, ви пишете, що вам подобаються мої блоги. І це - круто! Я справді дуже радий, що ми так чудово проводимо час разом. Але мені більш важливо, аби ви читали мої книги. І так, як я не можу нікого змусити, і ... не хочу, в тім… цього дуже мало.

Але все ж, ті, хто реально читає мої книги, мотивують мене найбільше.

(клацає пальцями, матеріалізуючи перед вам фрагмент переписки)

(вдячно посміхається, дивлячись на фрагмент переписки і потім багатозначним, непроникним поглядом  на вас)

Визнання. Мабуть це те, що хвилює мене найбільше, що б я не казав. Звісно - я хочу ці лаври. Я був би лицеміром, якби не сказав цього. (піднімає руки до небес говорячи з навмисною урочистістю)

ТАК! Я ХОЧУ БУТИ НА ВЕРШИНІ СВІТУ! ЧУЄТЕ?! Я ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ЛЮБИЛИ, ОБОЖНЮВАЛИ І ПОКЛОНЯЛИСЬ МЕНІ!

(потім заспокоюється, все ще з інтересом посміхаючись до вас, підперши підборіддя пальцями)

Ну… лаври не обов'язкові, насправді, але того, що мене читають, реально читають - буде більше, ніж достатньо. Якщо мене почнуть читати… все інше з'явиться з часом. Але це не є самою ціллю, насправді. Зараз важливо те, щоб вам подобалось знаходитись в просторі мого Чіллверсу. І я маю намір зробити цей простір ще більшим, і ще глибшим.

То ж…

Не моргайте.

(загадково посміхається вам наостанок)

Мир. І Чілл.

Дорожня мапа Чіллверс.

Хроніки Архітектора: Код Реальності.

Плейлист Спотіфай для занурення у Всесвіт моїх книг.

Мій Інстаграм.

Мій Телеграм.