Вітаю♥️

Сьогодні на книгу "Срібний. Не грай зі мною" відкрита передплата.

Ми мовчимо декілька хвилин, поки чоловік переглядає контракт. Зрештою він кидає папери на стіл і зціпивши руки в замок, дивиться спочатку на мене, потім на Давида.

— Якщо чесно, мені байдуже, хто буде будувати, - знизує плечима. - Чи ваша фірма, чи будь-яка інша. В мене за життя тих проектів було стільки, що я вже й ліку не пам'ятаю. Зараз мій бізнес багатошаровий і цей проект скоріше запланований від нудьги, ніж для заробітку якихось великих грошей. Але якщо ти візьмешся за цю справу, Давиде, можеш гарно заробити. Я не скупий. Гроші для мене не грають ніякої ролі. Я вже в такому віці, коли все, що цікаво, це смачна їжа, спокійний сон і гарненьке молоденьке тіло поруч.

Він знову дивиться на мене, і його натяки настільки прозорі, що хребтом біжить холод, а долоні починають потіти. Переводжу погляд на Давида, сподіваючись, що він зараз припинить цю розмову. Але мій бос згідно киває, наче до нього ще нічого не дійшло.

— То я можу розраховувати на співпрацю? - запитує з надією.

— Можеш, - плавно промовляє Максим Васильович. - За однієї умови.

— І якої ж це?

— Ти позичиш мені свою помічницю, - слова врізаються в мене гострим лезом і я задихаюсь. - Ненадовго. На день, або два. А після цього ми підписуємо договір. Згода?

Холодні пальці торкаються мого коліна під столом і я смикаюсь, як від удару.

Знову дивлюсь з надією на Давида. Очікую від нього хоч якоїсь реакції. Та натомість він уважно роздивляється Максима Васильовича з кам'яним виразом обличчя.

Він обдумує пропозицію. Він серйозно готовий віддати мене на потіху старому збоченцю, лиш би тільки отримати цей проект.

Розчарування розтікається венами і я приречено зітхаю.

— Я правильно зрозумів? - голос Давида занадто спокійний і це мене лякає найбільше. - Єва проводить з вами час. Ви будете розважатись декілька днів. І що ви з нею будете робити, мене не повинно обходити? Якщо я її вам подарую, то матиму гарантію, що проект мій?

— Вірно, - шипить наче змій, і липкий погляд знову блукає моїм тілом. – Я стримую своє слово.

Я вискакую зі столу, шокована гидкою розмовою двох чоловіків.

Та яке вони мають право?

А Давид? Невже я для нього лише механізм для отримання бажаного?

Боже, у що я влипла?

https://booknet.ua/reader/srbnii-ne-grai-z-mnoyu-b452323?c=4999372&p=1