Нарешті вриваємося в ά/Ω/ά та Ω/ά/Ω лінію❤️

Доброї ночі всім, кого давно не бачила в контексті роману «Начинка вишнево-пʼянка».
Так, так, робота знову оновлюється і вже навіть приросла трьома новими розділами.

Цитата з: Розділ LIII. Летімо в Париж?

— Аха-ха, нісенітниці, кажеш? То ти згоден на мої нісенітниці? На Різдво у Парижі згоден?

Техьон не відповів. Мовчки випурхнув зі спальні, не знаючи, що казати, коли хотілося лише «так». Він нарешті мав усе, про що несамовито мріяв роками: коханий чоловік, дитинка, сімʼя, дім… Було б глупством ризикувати ними заради незрозуміло чого. Це було б так егоїстично з його боку…

***

— Ваш чай, пане Чон, — посміхнувся Ину, як завше тримаючись професійно, — і брускети з шинкою від он того шанованого пана.

Стюард вказав рукою на крісло в кінці літака, де, заколисуючи сина, сидів загадково усміхнений Чонґук. Через прохід від нього дрімала втомлена нянечка.

— Поїж, будь ласка, — мовив альфа самими вустами.

А слідом продублював текстовим:

보낸 사람: Cooky

17일 금요일, 19:31

«До Парижа ще кілька годин польоту. Якщо ти нарешті поїси, я щедро винагороджу тебе дечим приємним…»


Омего-вайб❤️

Мої соцмережі:
      


 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Лір
15.08.2026, 06:57:22

❤️❤️❤️

avatar
Ганна Літвін
15.08.2026, 00:36:58

"я щедро винагороджу тебе дечим приємним" оу оу оу)))

avatar
Белла Ісфрелла
15.08.2026, 00:17:04

❤️❤️❤️

avatar
Арія Щульц
15.08.2026, 00:03:47

ураааа , нарешті )))))❤️ ❤️ ❤️ ❤️

❤️❤️❤️❤️

Інші блоги
До вашої уваги сімейна драма...
Зустрічайти нову історію кохання — «Нове життя… з тобою». Для мене це не просто черговий роман. Бо я писала його попри всі перешкоди, які виникали на моєму шляху. Я живу в місті Суми, тому, думаю, ви розумієте,
Рецензія
На твір "Країна рожевих мрій" " авторки Тетяни Гищак в рамках марафону взаємного читання. Сюжет Людство таки догралося і влаштувало ядерну війну. Крім пацюків і тарганів вижили також люди, як найбільш
Дві новини, після яких хочеться все кинути...
Всім привіт. У мене є дві новини, і обидві, на жаль, неприємні. Перша новина: я взяла участь у марафоні, і мене дуже зачепила критика. Мені закинули багато речей: і що в книзі є помилки, і що сюжет та стосунки розвиваються занадто
Чи вірите ви у себе?
Любі, чи часто автори знецінюють себе й не вірять у власний успіх? Думаю, майже кожен автор хоча б раз дивився на свою книгу й думав: «А раптом вона нікому не потрібна?» «А раптом я пишу недостатньо добре?» «Чому
Перші привітання та побажання для Лізи
Спочатку вітали батьки, потім кращий друг, а що із цього вийшло: — Мамо, тату, я дуже вдячна вам за подарунок. Він справді дуже гарний. А про наречених мені ще рано думати, адже я лише вступаю до університету. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше