Перевірка на твердість. «Другий шанс. Чуже тіло»: решето, в якому біологія й логіка застрягли

Спочатку все виглядає багатообіцяюче.

Далеке майбутнє. Людство заселяє інші планети. Міжзоряні кораблі літають швидше за світло. Людину можна не перевозити фізично: її свідомість передають на іншу планету, а там для неї друкують нове тіло. Головна героїня Тайра саме так опиняється на Геліосі-7.

Нормальна фантастична заявка.

Для «Перевірки на твердість» я готовий одразу прийняти два великі дива:

1.FTL існує.

2.Особистість можна перенести в штучно створене біологічне тіло. це складно але фундаментальних заперечень нема.

Проблема починається після цього, бо якщо ми прийняли диво, світ повинен чесно жити з його наслідками.

І от приблизно до дванадцятого розділу «Другий шанс. Чуже тіло» починає нагадувати решето логіки та соціальних наслідків світу тому, що майже кожне фантастичне припущення відкриває наступне питання, а за ним ще три.

---

Людину друкують за дні

Спочатку швидкість процесу можна не помітити.

Але в одинадцятому розділі приходять дані нового колоніста й запускається синтез тіла. На третій день процес ще триває. У дванадцятому розділі карантинний блок уже відкривається — і звідти виходить дорослий чоловік.

Тобто мова йде не про вирощування людини протягом двадцяти років.

Навіть не протягом року.

Порядок величини — дні або тижні.

І тут слово «біопринтер» трохи маскує масштаб технології яб сказав взагалі не відповідає технології і близько.

Людське тіло — це десятки кілограмів складно організованої матерії. Треба створити кістки, м'язи, судини, нервову систему, внутрішні органи, шкіру, імунну систему, ендокринну систему.

Найскладніше — мозок.

Його недостатньо відлити правильної форми. Потрібна структура нейронних зв'язків, у яку ще й має потрапити стан конкретної особистості.

З погляду сучасної біології звичайним прискоренням росту це не вирішується. Клітини мають ділитися, диференціюватися, формувати тканини, отримувати кисень і живлення. Якщо просто прискорити метаболізм у сотні разів, першою проблемою стане далеко не швидкість друку, а тепло, постачання речовин і контроль помилок.

Тому технологія роману фактично ближча не до сучасного 3D-біодруку, а до молекулярної фабрики, здатної складати дорослий організм майже без нормального онтогенезу.

І це можна прийняти.

Але тоді треба прийняти і неймовірний масштаб наслідків.

---

Нове тіло отримали. А керувати ним хто навчився?

Тайра майже все попереднє життя була тяжко хвора і значну його частину провела лежачи. Після репринтингу вона отримує здорове тіло, пробує рухатися — і досить швидко переходить до нормального життя.

Тут легко сказати:

«Ну так свідомість же стара».

Але ходить не абстрактна свідомість.

Хода — це спільна робота моторної кори, мозочка, вестибулярного апарату, пропріоцепції, спинальних рефлексів і величезного масиву навчених моторних моделей.

Навіть якщо вся пам'ять Тайри перенесена ідеально, вона отримала інший фізичний об'єкт під керуванням.

Інша довжина кінцівок. Інша сила м'язів. Інша інерція. Інші суглоби. Інший сигнал від рецепторів.

Це не означає, що їй довелося б роками вчитися ходити як дитині. Мозок пластичний і може адаптуватися.

Але «надрукували — встала — пішла» потребує ще однієї технології: калібрування моторної системи або попереднього тренування мозку під конкретне тіло.

І така технологія теж цікава.

Просто книга поки поводиться так, ніби проблема взагалі не існує.

---

А потім земне життя починає схрещуватися з інопланетним

Оце вже значно серйозніше.

На Геліосі-7 описана часткова тераформація, де земна й місцева біологія співіснують, а місцеві форми навіть комбінують із земними.

Пізніше з'являються лайхдери — місцеві тварини, яких модифікували з використанням генетичного матеріалу земних в'ючних тварин. За кілька років вони вже використовуються колоністами.

І тут логіка просто сідає на підлогу і нервовоко куре.

Дві біосфери, які незалежно виникли на різних планетах, зовсім не зобов'язані мати сумісну генетику.

У них може бути і буде інший генетичний код. Інший набір амінокислот, хіральність молекул, система зчитування спадкової інформації.

Та навіть на Землі не можна взяти шматок геному коня і просто «схрестити» його з генетично віддаленим організмом так, щоб отримати функціонального нащадка.

А тут мова йде про життя з іншої планети.

Є кілька способів урятувати конструкцію.

Наприклад, життя на Землі й Геліосі має спільне походження. Панспермія. Давнє штучне засівання планет. Або генетична інженерія настільки сильна, що вона взагалі не «схрещує», а перепроєктовує організм на молекулярному рівні.

Але поки роман цього не говорить.

А без такого пояснення ми вже не в hard SF.

Ми просто назвали магію генетикою.

---

Причому чужа біосфера не просто сумісна. Вона дуже зручно сумісна

Колоністи вирощують земні культури. Місцеві організми взаємодіють із ними. Досліджуються поживність нових продуктів, мікроелементи, алергії, місцеві рослини використовуються проти шкідників.

Сам по собі такий контроль — плюс роману.

Авторка принаймні пам'ятає, що їжа — це не декорація.

Але саме ця увага підсвічує фундаментальну проблему.

Якщо місцевий організм може перетравлювати земну рослину, а людина — використовувати місцеві продукти, дві біосфери мають дуже глибоку біохімічну сумісність.

Це не дрібниця а одна з головних загадок планети.

І вона мала б викликати у вчених того світу хочаб питання приблизно так само, як живий динозавр на центральній площі Києва.

---

Атмосфера теж не може визначитися, наскільки вона небезпечна

Спочатку атмосфера Геліоса описується як близька до земної.

Тайра досить вільно дихає місцевим повітрям і навіть звертає увагу на характерний запах.

А потім з'ясовується, що людина, яка прилетіла у своєму старому тілі, потребувала приблизно тридцяти вакцинацій і додаткових модифікацій, інакше місцеве середовище створило б серйозні проблеми для легень.

І тут змішані різні речі.

Вакцина може навчити імунну систему реагувати на конкретний патоген.

Вона не може зробити легені стійкими до токсичного складу атмосфери, надлишкового окисника, агресивного газу або фізично непридатної газової суміші.

Для цього потрібні вже зміни фізіології. Тобто вакцина то не вакцина.

І якщо вони настільки серйозні, що без них людина не може нормально дихати, то «модифіковане під планету тіло» — це не косметична версія Homo sapiens.

Це вже спеціалізований біологічний варіант людини.

Далі ще веселіше.

---

Бо ці тіла можуть народжувати дітей

У десятому розділі ми дізнаємося, що два репринтовані колоністи змогли зачати й народити дитину. Лікарі навіть не були до кінця впевнені, чи репродуктивна система нових тіл нормально працюватиме.

І отут виникає прекрасне запитання:

чия ДНК у дитини?

Якщо тіло батьків генетично змінено під Геліос і їхні статеві клітини несуть ці зміни, то модифікації успадковуються.

Тобто корпорація «Форт» не просто тимчасово адаптує колоністів.

Вона створює нову спадкову популяцію людей і через кілька поколінь мешканці різних планет будуть генетично розходитися.

А якщо модифікації не передаються дітям, виникає протилежне питання: як дитина житиме в середовищі, під яке довелося спеціально перебудовувати її батьків?

І тут уже не можна відмахнутися словом «біопринтер».

Це демографія виду Homo sapiens.

---

Репринтинг випадково винайшов майже безсмертя

У книзі нове тіло — приблизно молоде, здорове й функціональне. Старі хвороби залишаються на Землі. Люди, які прибувають після репринтингу, виглядають значно молодшими за свій попередній біологічний вік.

І тоді виникає зовсім інше питання.

Навіщо чекати колонізації?

Ця технологія повинна бути найбільшою медичною революцією в історії людства.

Рак?

Нове тіло.

Зруйновані суглоби?

Нове тіло.

Травма хребта?

Нове тіло.

Старість?

Знову нове тіло.

Можливо, процедура страшенно дорога.

Можливо, Земля її заборонила.

Можливо, репринтинг працює лише за якихось специфічних умов.

Усе це нормальні пояснення.

Але пояснення потрібне, тому що технологія, здатна дати хворій людині здорове молоде тіло, не може залишитися просто зручним способом комплектувати фермерську колонію.Та навіщо та ферма потрібна якщо все можна надрукувати?

---

А якщо особистість можна передати, то де її файл?

Це вже не твердження про те, що книга обов'язково помиляється.

Це борг, який неминуче виникає з самої технології.

Якщо стан Тайри можна перетворити на інформацію, передати між зорями і записати в нове тіло, інформація десь існує.

Тоді постають дуже незручні питання.

Чи можна залишити резервну копію?

Чи можна надрукувати Тайру вдруге?

Що станеться, якщо перша Тайра не загинула?

Хто з двох юридично є тією самою людиною?

Кому належить майно?

Хто чоловік або дружина?

Чи можна перед небезпечною експедицією зробити backup?

Це не проблема біології.

Це ефект другого порядку від технології.

І він здатний змінити поняття смерті сильніше, ніж будь-який міжзоряний двигун.

---

А справжній уряд колонії стоїть у медблоці

Тут роман навіть робить дуже правильний крок.

В одинадцятому розділі пояснюється, що людство вже отримало поганий досвід колонізації: окремі групи захоплювали ресурси, виникали авторитарні режими, тому постачання і доступ до вантажів регулюються спеціальними протоколами.

Оце мені подобається.

Технологія створила проблему → цивілізація накопичила досвід → з'явилася інституція.

Саме так і повинна працювати hard SF.

Але поруч стоїть значно небезпечніший об'єкт. Біопринтер.!!!

Бо якщо нові колоністи надходять як дані, той, хто контролює принтер, контролює саму можливість появи нових людей.

Склад із консервами, мерія. трактори то пил порівнянно з контролем.

Населення.!!!

Хто має право запустити друк?

Хто затверджує генетичні модифікації?

Хто має доступ до файлів особистостей?

Чи може адміністратор відмовити конкретній людині?

Чи може змінити її тіло?

Чи може надрукувати копію?

Ось де в такій колонії повинні лежати конституція, криптографія, розподілені ключі доступу й дуже серйозна система контролю.

Інакше захоплювати владу зі зброєю взагалі не обов'язково, я захоплю цей світ прошивкою біопрінтера.

---

І це особливо дивно, бо технологія вже не нова

З тексту випливає, що людство колонізує планети давно, а частина колонізаційних протоколів з'явилася приблизно століття тому після попередніх проблем.

Тобто це не експеримент №1.

Людство вже має десятиліття досвіду.

І тому деякі репліки персонажів починають звучати дивно.

Наприклад, лікарка не була впевнена, чи можуть два репринтовані тіла нормально дати потомство.

За сто років використання технології це питання мало б бути досліджене вздовж і впоперек.

Є хороше пояснення: конкретні генетичні модифікації під Геліос-7 абсолютно нові.

Але тоді виходить ще цікавіше.

Колоністи — фактично перші польові випробування спадково модифікованої людини.

І це вже окрема історія.

---

Що дивно: місцями книга сама показує, як треба

Тут я не хочу робити вигляд, що все розвалено.

Авторка пам'ятає про дефіцит мікроелементів, медичні огляди, алергії, вітаміни, адаптацію сільськогосподарських культур.

Вона думає про нестачу ресурсів.

Про графік прибуття спеціалістів.

Про колонізаційні протоколи.

Про те, що нова екосистема повинна якось пристосовуватися до людського втручання.

Тобто правильний рефлекс є.

Саме тому тріщини та діри настільки помітні.

Світ час від часу починає мислити наслідками — а потім раптом вмикає амнезію та забуває зробити ще один крок.

---

То де саме зламалася твердість?

Не в FTL, хоча якщо брати це в розрахунок то худоба яку використовують як транспорт вже дич, але хай буде. І навіть не в перенесенні свідомості.

Проблема в іншому.

Роман вводить технологію, яка дозволяє:

передавати особистість між зорями; за кілька днів створювати доросле молоде тіло; змінювати людину під атмосферу іншої планети; робити ці тіла фертильними; генетично перебудовувати місцеві організми.

А світ навколо все ще поводиться переважно як пупуаське фермерське поселення з дуже хорошою медициною яку привезли боги.

Оце вже не одна дірка.

Це зміна масштабу світу, яку сам світ поки не помітив.

І для мене саме тут проходить цікава межа hard SF.

Автор має право вигадати біопринтер, який за десять днів робить людину.

Але після цього він уже не має права робити вигляд, що винайшов просто дуже хороший 3D-принтер.

Бо така машина друкує не людей.

Вона друкує нову цивілізацію.

---
P.s. Мій телеграм канал
Тверда наукова фантастика без магії під виглядом науки. Книги, космос, фізика, інженерія, технології та «Перевірка на твердість». Читаємо, розбираємо, конструюємо hard SF українською.