Привіт, любі читачі. Ще одне оновлення для Золотої принцеси. Увечері на вас чекатиме ще)

Несподівано тишу порушило низьке монотонне гудіння. Чоловік потягнувся рукою до ліхтаря. 

Звук лунав із темного кутка, де стояли масивні дубові скрині п'ятнадцятого століття. Їх він ще не торкався під час своєї перевірки.

Підійшовши ближче, гофмейстер завмер. За однією зі скринь, де зберігалися палацові записи, ховалося гніздо шершнів. Самих комах було не видно. Кут дубової стінки вкривала сіра, паперова маса. Комахи методично відгризали шматки старої деревини та сіра труха сипалася зсередини скрині.

​— Прокляття... — прошепотів він, розуміючи масштаб катастрофи. Шершні дісталися пергаментів.

Відкинувши кришку чоловік швидко почав витягати стародавні, обгорнуті тканиною тубуси та сувої, перевіряючи збитки. Всередині шершнів на щастя не було. Тому можливо все не так погано. Гудіння стало ледь чутним.

«Треба негайно прислати сюди людей, щоб перевірили все.» — подумав він.

«Джжжж…Вууу.» — ледь стримуючись, щоб не захихотіти відізвалася Крісті в його голові. Щоб відтворити ментально цей звук довелося потренуватися, але зараз він звучав ідеально.