Бібліотекарка хотіла як краще...
Згадала кумедну історію з дитинства.
Років у 10–11 я вже щосили зачитувалася серйозною дорослою фантастикою з батьківської бібліотеки. Але якось удома все перечитала, а нових книг тато ще не встиг принести. Що робити? Пішла до шкільної бібліотеки.
Уявіть картину: приходить така маленька, тендітна дівчинка-кнопка (я і зараз мініатюрна — 158 см, а тоді взагалі ледь від підлоги було видно) і серйозним тоном просить "щось із фантастики". Бібліотекарка подивилася на мене поверх окулярів, посміхнулася і з упевненістю витягла з полиці... «Незнайку на Місяці». Ну а що, теж же про космос!
Оскільки я була дуже ввічливою дівчинкою, то мовчки взяла цю велику дитячу книгу і пішла додому. І знаєте що? Я її, звісно, прочитала! Але замість дитячих пригод сиділа й дивувалася, чому в дитячу обкладинку загорнули такі серйозні дорослі теми про гроші, бізнес та політику. Вже тоді мій мозок відмовився сприймати це як просто казочку.
Сьогодні, коли я пишу власне нетипове фентезі, я часто згадую той випадок. Мабуть, саме звідти в моїх книгах з'явилася любов до багатошарових сюжетів та прихованих сенсів.
А як у вас із дитячими книжковими спогадами? Чи бувало так, що дорослі пропонували вам "дитячу казочку", а ви таємно читали під ковдрою щось зовсім доросле? Поділіться, цікаво почути ваші історії!
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтия так в 10 прочитала Рабиню Ізауру, коли попросила свою бабусю дати щось з її бібліотеки прочитати) і от усе прочитання я дуже довго не могла зрозуміти, що взагалі прочитала і чому та жінка себе так веде)
Мельська Наталі, Ох, ну хто ж не пам'ятає цю Ізауру))) Щоправда, моя бабуся серіал дивилася) Це теж свого роду цікавий досвід, ви точно знаєте, як не треба писати;) Щиро дякую за коментар ❤️
У мене вибору особливого не було - що було вдома, те і читала )) А ще мені постійно дарували книги, переважно дитячі, звісно, бо знали мою нестримну тягу до читання. Але фантастикою я не захоплювалась, більше детективами про вбивства )) З бібліотекою, до речі, у мене теж курйозний випадок був у 30 років. Я теж зростом метр з шапкою (нижче Вас на 2 см). Прийшла в Біблотеку по роботі, а мені кажуть - вам в інший відділ. Пішла я в інший відділ, показую паспорт, біліотекарки почали посміхатися і сказали, що це підлітковий відділ і мені треба назад туди, звідки я прийшла )) Приємно було, що в 30 років сприйняли за підлітка, але й смішно ))
Ріна Март, Ох уже цей наш клуб "метр із шапкою"! У ньому явно нудно не буває! Як казала моя бабуся: "Маленька собачка до старості цуценя" - так що ми з вами вічно молоді! Уявила цю картину в бібліотеці: прийти у 30 років по роботі, а тебе відправляють у підлітковий відділ- це і смішно, і насправді чудовий комплімент.
А щодо детективів про вбивства в дитинстві замість фантастики — це круто! Схоже, любов до закручених сюжетів та розплутування таємниць у нас із вами змалечку, просто в кожного у своєму жанрі.
я в 14 років вже читала маркіза де Сада))))
а "Гаррі Поттера" прочитала, коли мені було вже за 20))) так що 18+ і підліткове трохи помінялися місцями)
Вень Чжулун, І це надає вам можливість створювати в своїх книгах глибоких, яскравих героїв ❤️
Ну... такого щоб "під ковдрою" - то не було. Просто читав) "Віднесені вітром" і "Серця трьох" прочитав у досить юномі віці (але вже точно не згадаю, коли саме). Фантастики теж багато всякої було - навскидку можу згадати "Королеву Сонця" Андре Нортон і "Земну кров" Кіта Ломера. Останню й зараз би перечитав разок... Шкода, що українського перекладу немає. Хоч бери та й сам роби)))
Очерет, "Віднесені вітром" і "Ті, що співають у терені" - то мої настольні книги )) Хоча прочитала їх ще в школі, але досі перечитую іноді деякі абзаци
Ну, мої батьки ніколи не забороняли мені читати щось вже доросла. Виключенням була відверта еротика, але в одинадцять дійсно рано таке читати. А приховані сенси бачу з дорослішанням
Олена Ранцева, ❤️❤️❤️
Це нагадало мені мене в дитинстві) тільки замість фантастики я захоплювалась детективами ще з шкільних часів. Шерлок був моїм улюбленцем❤️
Лія Лісова, Шерлок - це взагалі база для формування логічного мислення:) До речі, я в Конан Дойла найбільше люблю саме містичні оповідання. Колись збірка "Перстень Тота" справила на мене значно сильніше враження, ніж твори Едгара По, які здавалися мені менш "живими". Містика в поєднанні з детективною логікою - це було щось неймовірне!
(загадково посміхається, тихо хихикнувши)
У вашій голові в 10-11 років були доволі серйозні теми для роздумів. Це круто. В моїй голові в ті роки було щозавгодно, тільки... не книги. (тихо хихоче в грудях) Так, я ще той був "неук". В тій голові були лише бряцалки і думки про те, якою іграшкою я буду гратись далі. Взагалі, якщо відверто, то читати літературу я вже почав у більш зрілому віці, і не скажу що прочитав її дуже багато. В школі переважно читав те, що було в шкільній програмі, і що вимагали вчителі - я взагалі не по читанню був. Якщо відверто, то все що я памятаю це Пригоди Робінзона Крузо, але це далеко не було моїм натхненням, а швидше примусом "НУ ПОЧИТАЙ ТО Ж ЦІКАВО". Справді... (задумливо потер підборіддя). Хоча казки Братів Грімм та Ганса Крістіана Андерсона мені подобались, і я їх вже... не памятаю.
Моє читання було іншого характеру: публікації в інтертеті, форуми, фанфіки, вивчення лору різних відеоігор і взагалі відеоігор, серіали, фільми та музика. Книги у формуванні мого світогляду стоять, мабуть, як не парадоксально, ледве не на останньому місці (якщо не рахувати казок в юності).
Містер Чілл, У вас дуже цікавий і, як на мене, цілком сучасний підхід до формування світогляду. Зараз контент навколо нас настільки різноманітний, що лор відеоігор, форуми чи серіали часто стають не менш потужними джерелами натхнення, ніж класична література. Це зовсім інший, динамічний спосіб споживання і творення сенсів. Можливо, саме тому мені так цікаво писати нетипове фентезі - воно балансує на межі між класичною книжковою традицією та ритмами сучасного інтерактивного світу. Головне - що саме вас драйвить!
Дуже гарна історія)) ❤️ Моя мама, в свій час, так привила мені любов до детективів і трилерів)) Щоправда я більш захоплювалась кінематографом, а не літературою... хоча й зараз до сих пір ці жанри мені найближчі))) ❤️
Ана Харві, Дякую за теплі слова❤️ Мама — найкращий провідник у світ жанрів, навіть якщо шлях проліг через кіно. Кінематографічність у сприйнятті детективів — це навіть цікавіше, бо ви в голові будуєте власну режисерську версію подій. Головне — знайти те, що змушує серце битися швидше!
❤️❤️❤️
Крісті Ко, Велике спасибі ❤️❤️❤️
я також відчула той самий подив, що і ви після прочитання Незнайки. Нагадує мультфільм Чиполіно - та сама політична інтрига завернута в дитячу історію.
На місяці, то по-моєму вже друга частина.
Я ососбисто обожнювала детективи - Шерлока, Агату Крісті. А ще різні книги про археологічні розкопки Майя та розшифровки єгипетських ієрогліфів.
А ще в мене була книга Івана Франка "Лис Микита". Вона й зараз десь є. Так її обожнювала, певно через те, що вона була велика, глянцева і з дуже якісними ілюстраціями.
Агнія Бурне, Яке влучне порівняння з "Чіполіно"! Це саме той випадок, коли дорослі свідомо чи підсвідомо закладають у дитячі історії соціальні коди. А щодо "Незнайка на Місяці" — ви праві, це вже серйозна сатира, яку в дитинстві сприймаєш як дивну пригоду, а в дорослому віці — як інструкцію до розуміння світу. Детективи теж обожнюю — це найкраще тренування для логіки!
Яка гарна історія. Я читала в дитинстві дуже багато, обожнювала пригодницькі романи Майн Ріда, Кервуда, Сабатіні, потім була бібліотека вестерну, детективи... Ну по тим книжкам, що я пишу, мені наче не важко здогадатися, що я колись любила читати )))))))))))))))
Morwenna Moon, Майн Рід та Сабатіні — це ж справжня пригода духу. А щодо ваших творів — ви маєте рацію, це помітно: у них є той самий драйв і динаміка, які прищеплюються лише якісною пригодницькою літературою.❤️
Мене заохочували читати бодай щось, аби тільки читав (. ❛ ᴗ ❛.) Тому ховатися мені було не треба ᓚᘏᗢ❤️
Кіт Анатолій, Розумію вас) До десяти років я сама не хотіла відкривати книжок, чим дуже засмучувала батька — у нього була величезна бібліотека, і він був у відчаї. А потім він приніс мені «Володаря перснів»... і все, мене було вже не зупинити! :) Головне, що звичка читати залишилася з вами, судячи з того, що ви зараз тут, з нами.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати