Бібліотекарка хотіла як краще...
Згадала кумедну історію з дитинства.
Років у 10–11 я вже щосили зачитувалася серйозною дорослою фантастикою з батьківської бібліотеки. Але якось удома все перечитала, а нових книг тато ще не встиг принести. Що робити? Пішла до шкільної бібліотеки.
Уявіть картину: приходить така маленька, тендітна дівчинка-кнопка (я і зараз мініатюрна — 158 см, а тоді взагалі ледь від підлоги було видно) і серйозним тоном просить "щось із фантастики". Бібліотекарка подивилася на мене поверх окулярів, посміхнулася і з упевненістю витягла з полиці... «Незнайку на Місяці». Ну а що, теж же про космос!
Оскільки я була дуже ввічливою дівчинкою, то мовчки взяла цю велику дитячу книгу і пішла додому. І знаєте що? Я її, звісно, прочитала! Але замість дитячих пригод сиділа й дивувалася, чому в дитячу обкладинку загорнули такі серйозні дорослі теми про гроші, бізнес та політику. Вже тоді мій мозок відмовився сприймати це як просто казочку.
Сьогодні, коли я пишу власне нетипове фентезі, я часто згадую той випадок. Мабуть, саме звідти в моїх книгах з'явилася любов до багатошарових сюжетів та прихованих сенсів.
А як у вас із дитячими книжковими спогадами? Чи бувало так, що дорослі пропонували вам "дитячу казочку", а ви таємно читали під ковдрою щось зовсім доросле? Поділіться, цікаво почути ваші історії!
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтия також відчула той самий подив, що і ви після прочитання Незнайки. Нагадує мультфільм Чиполіно - та сама політична інтрига завернута в дитячу історію.
На місяці, то по-моєму вже друга частина.
Я ососбисто обожнювала детективи - Шерлока, Агату Крісті. А ще різні книги про археологічні розкопки Майя та розшифровки єгипетських ієрогліфів.
А ще в мене була книга Івана Франка "Лис Микита". Вона й зараз десь є. Так її обожнювала, певно через те, що вона була велика, глянцева і з дуже якісними ілюстраціями.
Дуже гарна історія)) ❤️ Моя мама, в свій час, так привила мені любов до детективів і трилерів)) Щоправда я більш захоплювалась кінематографом, а не літературою... хоча й зараз до сих пір ці жанри мені найближчі))) ❤️
Ну... такого щоб "під ковдрою" - то не було. Просто читав) "Віднесені вітром" і "Серця трьох" прочитав у досить юномі віці (але вже точно не згадаю, коли саме). Фантастики теж багато всякої було - навскидку можу згадати "Королеву Сонця" Андре Нортон і "Земну кров" Кіта Ломера. Останню й зараз би перечитав разок... Шкода, що українського перекладу немає. Хоч бери та й сам роби)))
❤️❤️❤️
(загадково посміхається, тихо хихикнувши)
У вашій голові в 10-11 років були доволі серйозні теми для роздумів. Це круто. В моїй голові в ті роки було щозавгодно, тільки... не книги. (тихо хихоче в грудях) Так, я ще той був "неук". В тій голові були лише бряцалки і думки про те, якою іграшкою я буду гратись далі. Взагалі, якщо відверто, то читати літературу я вже почав у більш зрілому віці, і не скажу що прочитав її дуже багато. В школі переважно читав те, що було в шкільній програмі, і що вимагали вчителі - я взагалі не по читанню був. Якщо відверто, то все що я памятаю це Пригоди Робінзона Крузо, але це далеко не було моїм натхненням, а швидше примусом "НУ ПОЧИТАЙ ТО Ж ЦІКАВО". Справді... (задумливо потер підборіддя). Хоча казки Братів Грімм та Ганса Крістіана Андерсона мені подобались, і я їх вже... не памятаю.
Моє читання було іншого характеру: публікації в інтертеті, форуми, фанфіки, вивчення лору різних відеоігор і взагалі відеоігор, серіали, фільми та музика. Книги у формуванні мого світогляду стоять, мабуть, як не парадоксально, ледве не на останньому місці (якщо не рахувати казок в юності).
Це нагадало мені мене в дитинстві) тільки замість фантастики я захоплювалась детективами ще з шкільних часів. Шерлок був моїм улюбленцем❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати