В тріщинах дзеркал бачу свій лик,

Правда розбита — в часі я зник.

Збираю уламки забутих снів,

Світ гостріший, ніж я зрозуміти хотів.

Місяць танцює на битому склі,

Час - це пісок, без жалю на землі.

Гонитва за тінню у ночі густій,

Фрагменти реальності — десь у крайній пітьмі.

Ми стоїмо на уламках буття,

З жменею правди — без вороття.

Складаємо те, що не бачать вогні,

Живем у фрагментах реальності, в сні.

Голоси лунають у стінах німих,

Спогади стерті на шпальтах пустих.

Лабіринт, звідки виходу нам не знайти,

Ми прагнемо світ свій заново звести.

Світ тріснув навпіл, ми йдемо напролом,

Шукаємо сенс під руйнівним крилом.

Кожен фрагмент — це окрема біда,

Тримайся міцно, бо вирок чека.

У руїнах міць — наш єдиний гарт,

Майбутнє будуємо, скинувши жарт.

Шматки нам по шкірі, та в цій боротьбі

Збираєм життя у своїй глибині.

Ми стоїмо на уламках буття,

З жменею правди — без вороття.

Складаємо те, що не бачать вогні,

Живем у фрагментах реальності, в сні.

Більше віршів від дівчат - тут ❤️✨❤️