Міні-історія: Сонний хорор

Просто захотілося написати про сон, який колись мені наснився. Іноді він досі мене тригерить, і сьогодні я знову його згадала:

В будинку було порожньо. У моєму першому домі — тому самому, що закарбувався ще зі шкільних років. Але тепер я була дорослою. Всюди стояли коробки, а зі світлом знову були якісь проблеми. Чоловіка вдома не було, тож та частина мене, яка вперто вважала себе майстром на всі руки, повела до лічильників.

Саме тоді стала помітною дивна щілина між дошками підлоги. Відсунувши одну з них, перед очима відкрився вузький прохід у маленьку кімнатку, схожу на стару комірчину.

Я обережно спустилася туди. Від стрибка в повітря здійнявся пил, і лише тоді стало видно, що комірчина має продовження.

Телефон у кишені трохи заспокоював. Принаймні мене могли знайти. Та й хіба можна загубитися у власному домі? Ця думка здалася абсурдною, і від того стало трохи легше.

— Гаразд... — тихо прошепотіла я, рушивши коридором із облізлими стінами.

Попереду виявилася ще одна квартира, крізь запилені вікна якої пробивалося сонячне світло. Та попри це, десь глибоко в серці сиділа тривога.

Кімнат було купа, і всі — із застарілими меблями, яких ніхто не торкався щонайменше кілька років. Наростало стійке відчуття, наче тут є ще хтось. Можливо, це вже уява вимальовувала привидів людей, які могли тут колись жити, але все ж нікого не було.

Раптом я почула цокіт по паркету й помітила, як з-за столу вибігла маленька чорна собачка. Це був пудельок із круглою кучерявою головою, схожою на акуратно підстрижений кущик.

— О, Белла... — видихнула я з полегшенням. — Як ти тут опинилася?

Взявши її на руки, я притулила собачку до себе, і стало вже зовсім спокійно.

— Ну... Давай повертатися назад? М? — усміхнулася я, та раптом знову почула цокіт лап.

Серце застигло.

З-за дивана показалася ще одна собака — і здалося, що це і є Белла. Вона зупинилася й грайливо нахилила голову, хитаючи хвостом.

— Тоді хто... у мене на руках?..

Погляд повільно опустився вниз, на ту чорноту, що була між тремтячими пальцями, — і в ту ж мить я прокинулася.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Євген Званіч
26.05.2026, 11:44:18

❤️❤️❤️

Чай Дивака
26.05.2026, 13:18:07

Євген Званіч, ♥♥♥

avatar
Мрія Чарівна
26.05.2026, 06:35:09

Прям повноцінна історія ❤️

Чай Дивака
26.05.2026, 11:25:57

Мрія Чарівна, Ага)

Моторошно ❤️

Чай Дивака
26.05.2026, 01:32:14

Morwenna Moon, Ага, деколи, коли бачу свою собаку, згадую цей сон і плутаюся в реальності. Оце моторошно)

❤️❤️❤️

Чай Дивака
26.05.2026, 00:56:46

Кайла Броді-Тернер, ♥♥♥

Інші блоги
Починаю новий цикл " Німецький маятник"
Перша книга циклу " Німецький маятник" написана влітку під час моєї відпустки в Німеччині. Може бути цікавою як тим, хто любить детективи, так і тим, хто віддає перевагу психології стосунків людей зрілого віку.
Коли нас просять про Чесну критику чи  рецензію
Коли нас просять про ЧЕСНУ критику чи рецензію чужого твору варто 108 разів подумати перед тим, як погодитися. Природа людської обумовленості така, що ВСЕ, що пов'язане з нами ми
Я читаю
Сьогодні принесла вам книгу, яку прочитала нещодавно. Це лише одна з циклу, але чомусь саме вона справила на мене найсильніше враження. І я розповім чому. «Крук: кат мафії» Горової Ольги з циклу «Власність мафії». Головна
У Чорних Скель нова гостя⚡
У Чорних Скель нова гостя. І, здається, Тайфун їй зовсім не рада ☹️ Леді Віолетта з’являється саме так, як і личить жінці, яка чудово знає собі ціну: з валізами, бездоганними манерами й упевненістю, наче в цьому замку
✨ В Порталі знову гість. ✨
«Портал у Гріх» – це історія про здійснення мрій читачки. А саме тих, де книжкові чоловіки стають реальними. Ну так, світ Гріха – це радше спектакль з акторами, бо чоловіки виконують ролі книжкових персонажів,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше