Вітаю любі читачі. Сьогодні на роман "Вовча пастка" діє знижка. Це єдина знижка в передплаті. Я намагаюсь завершувати книги за 30-35 днів. Тож наступної знижки просто не вдасться дочекатися. 

Отже лише сьогодні цю історію можна купити за 55 гривень! 

Анотація до книги "Вовча пастка"

— Рагнаре, — шепочу я. — Ти ж відчуваєш мене. Це не я.
Він нарешті опускає погляд. Його очі, зазвичай теплі, зараз холодні, як зимове небо.
— Істинність — це дар богів, Айло, — його голос звучить як удар сталі. — Але ти осквернила навіть це. Ти використала мою довіру, щоб дізнатися графік варти. Ти випитувала паролі в моєму ліжку, поки я думав, що знайшов свою долю.
Кожне його слово — як ніж під ребра. Він відрікається від мене прямо тут, перед усім кланом.
— Ти звинувачуєшся у знищенні загону «Срібного ікла», — продовжує Рагнар, і я бачу, як на його шиї здуваються жили. — Ти принесла смерть у наш дім. Як твій колишній наречений, я вимагаю найвищої міри.
Зал вибухає криками: «Смерть!», «Кров за кров!».
Я дивлюся на Рагнара і бачу в його очах вовчу жагу розірвати те, що завдає йому болю...

Уривок з платної глави:

Ранок вривається в кімнату надто яскравим, безжальним світлом. Я розплющую очі й одразу відчуваю незвичну легкість у всьому тілі — магія Рагнара подіяла, наповнивши мої спустошені жили теплом. Але варто мені спробувати поворухнутися, як я усвідомлюю: на мені немає нічого.

Я лежу під шовковою ковдрою абсолютно гола.

У пам'яті спалахують уривки вчорашнього вечора: підземелля, крик Бйорна, крижана порожнеча в грудях і... руки Рагнара. Він роздягнув мене? Ця думка змушує кров миттєво прилити до обличчя. Я хапаюся за край ковдри, збираючись підвестися, і тут помічаю його.

Рагнар стоїть біля вікна. Його сорочка розстебнута, рукави засучені, він дивиться на гори, що проступають крізь туман. Коли він чує мій подих, він повільно обертається.

Його погляд не просто важкий — він голодний.

Він підходить до ліжка повільно, по-вовчому, не зводячи очей з моїх плечей, які я марно намагаюся прикрити. Повітря між нами стає настільки густим, що його можна різати ножем. Я відчуваю, як мій браслет починає пульсувати в ритмі його серця — прискореному, лютому.

— Ти прийшла до тями, — хрипить він. Його голос став на тон нижчим.

Він зупиняється біля самого краю ліжка. Я бачу, як його зіниці розширюються, затоплюючи золоту райдужку темрявою. На його скроні з’являється вена, а пальці, що стискають спинку ліжка, починають змінюватися — нігті стають довшими, гострішими. Це напівтрансформація. Його звір не просто прокинувся, він вимагає своєї частки.

Рагнар нахиляється над мною, впираючись руками по обидва боки від моїх стегон. Його запах — штормовий ліс і розпечена сталь — забиває легені.

— Ти знаєш, як близько ти була до смерті? — шепоче він, схиляючись до мого обличчя. — Ти знаєш, що я відчував, коли твоя іскра почала гаснути?

Купуйте вигідно зараз книгу "ВОВЧА ПАСТКА"