Провокації за столом — куди ж без них?

І саме в цю мить сталася катастрофа.

Я сидів, відкинувшись в кріслі, ліниво закидаючи в рот виноград, коли на стіл раптом вистрибнуло шалене руде котисько, схопило шматок шашлику і, тікаючи, зачепило келих з вином. Він похитнувся. Я тільки й встиг виставити вперед руки, але це не допомогло. Майже повний келих вилився мені на обличчя, сорочку й штани. Мить тиші, в якій всі ніби заклякли, а тоді сердитий голос Артема заповнив простір.

— Ти казала, твій кіт буде нормально поводитися! Алісо! Швидко витирай!

Артем кинув Алісі упаковку вологих серветок і вона з переляканим виглядом метнулася з ними до мене. Я не встиг ніяк відреагувати, як вона вже стояла на колінах біля мене й намагалася витерти вино з моїх… штанів. І я починав відчувати, що я на межі катастрофи. Її руки були зовсім не там, де їм слід було бути, а її груди з цього ракурсу мали такий спокусливий вигляд, що ще мить і сталося б непоправне. Мабуть, в мене був такий красномовний вираз обличчя, що Артем, який спостерігав за марними спробами Аліси витерти вино з моїх штанів, не втримався й розреготався.

— Аліско, ти там обережніше. У Влада взагалі-то наречена є.

Влад нічого не відповів, але я бачила, яких зусиль йому вартує залишатися незворушним — щелепа міцно стиснута, зелені очі аж потемніли, пальці нервово стукотіли по столу. Я повільно усміхнулася, хитро так, грайливо, і ніби випадково торкнулася його ноги під столом своєю.

— Якщо втечеш зараз — програєш. І цим підтвердиш мої слова.

Влад нахилився до мене і теж прошепотів, намагаючись звучати загрозливо:

— Вирішила, що можеш гратися зі мною, дівчинко? Може, поговоримо без зайвих очей і вух? Чи ти боїшся зі мною залишитись наодинці? Тільки на публіці провокувати вмієш?