Його прадід, мабуть, обрав найкращий спосіб самогубства. Але Богдан не збирався помирати. Він збирався вбити! Вбити того покидька її руками — руками монстра, якого щойно створив. Він був гірший за Любомира й розумів це. Хтось із них мав стати справжнім злом, інакше не перемогти. 

Однією рукою мисливець обіймав вампірку, іншою — витягнув заготовлений шприц з отрутою й уколов їй у шию. Рая завмерла. Богдан почав відлік. Притиснув її до вологої трави. Чи не вб’є це її? 

«Дев’ять, десять, одинадцять…» — він притис її сильніше. 

— Рая, повертайся! — крикнув він. — Катруся мені цього не пробачить! 

Вампірка застигла, мисливець трохи послабив хватку. Лише мить — і вона вже сидить зверху, притискаючи його до землі. Кров із рани манила її допити все до останньої краплі. 

Коли я цей епізод дочитала, а потім перечитала... чомусь пережила емоції схожі по реакції на "Кекс" Ар'ї Старк (Фанатии Гри Престолів, зрозуміють)

Читати, як вони до цього дійшли тут - "Оберни..."