У мене зараз стільки емоцій, що я просто не знаю, як їх передати словами і що правильно написати))

Тому просто почну з початку))

Я відчуваю величезну вдячність усім і кожному, хто читає мої історії!! ❣❣❣

Цикл «Життя крізь попіл» з’явився не відразу.  Спочатку це була невеличка розповідь, яку я придумала ще в школі й намагалася записати в зошит. Тоді ще не було смартфонів чи комп’ютерів у доступності. Не було таких платформ і додатків, де можна було б поділитися своїми фантазіями. І ця історія про планету, яка живе за своїми правилами - згорає і щоразу відроджується наново, як Фенікс - жила тільки у мене в голові понад 20 років.

Мені й на думку не спадало розповідати про це комусь, навіть рідні та близькі не знали. Я завжди думала, мовляв, це все дурниці. Де я і де письменники?

А в один прекрасний (шаблон, але краще й не скажеш) момент усе змінилося. Одна талановита дівчина показала мені, що ділиться своїми творами з іншими. Що це можливо і зовсім не складно. І ось, завдяки їй, я спробувала написати й показати свою історію спочатку своїм близьким — чоловікові, дітям. І донька сказала: «Мамо, замало. Хочеться продовження. Пиши ще». Тоді я зважилася показати цю історію і Вам. 

Звісно, вона ще недосконала)) Але хто з нас досконалий?

Зараз я закінчую третю книгу циклу — «І один у полі воїн». Буде ще четверта — остання історія про Ані та Ілана. Але не остання в моїй новій творчості)) 

Коли я викладала свої книги на Букнет, я думала, що якщо мою книгу прочитає хоч 5 людей, то це вже не дарма! А зараз я бачу, що прочитало набагато більше)))

Я дуже щаслива і вдячна Вам усім!!! Завжди буду рада бачити Вас на своїй сторінці і постараюся радувати Вас цікавими історіями❣❣❣

А на закуску  - смачний візуал до книги "І один у полі воїн":