Прода та візуал до Золотої принцеси

Новий розділ "ЗОЛОТА ПРИНЦЕСА" вже на сайті 

Хлопець важко зітхнув.

— Мені тут подобається. Якби ж знати де воно знаходиться та побувати. 

— Так у чому проблема? У палацовому архіві є інформація. Там навіть замальовок купа. Мій дід двадцять років служив архіваріусом.

«Великі та милосердні боги» — Богдан не витримав, закривши обличчя долонею.

— Мій прадід служив у палаці?

Батько ствердно кивнув, розплившись в задоволеній посмішці.

— Чудово. Тоді через тиждень навідаюся в архів.

— До дружини, навідайся, — пирхнув батько.

Богдан знов густо почервонів, вже пошкодувавши, що порушив заборону та вліз у сон.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Ранцева
16.05.2026, 21:06:26

♥️♥️♥️

Анна Стоун
16.05.2026, 21:17:57

Олена Ранцева, ❤️❤️❤️

Гарні візуали❤️

Анна Стоун
16.05.2026, 21:17:52

Morwenna Moon, ❤️❤️❤️

Інші блоги
Будеш моєю заручницею ❤️ Знижка
Мої любі, сьогодні діє знижка на книгу БУДЕШ МОЄЮ ЗАРУЧНИЦЕЮ (обкладинка клікабельна) Красивий. Дорослий. Небезпечний. Він увірвався в мою квартиру і зробив своєю заручницею. Він просить про допомогу та погрожує
Який з мене некромант?!
— Я теж це чумне лихо до себе не візьму! — гидливо просичала літня дама в смарагдовому тюрбані, струшуючи попіл із мереживних рукавів. — Їй тільки в м'ясній лавці кістки дробити, а не з тонкими прокляттями працювати! Хвіст-мутант
Крапку поставлено, а пристрасті ще розгораються!❤️
Друзі, у мене просто немає слів, а серце калатає від вдячності!❤️❤️❤️ Лише за вчора та сьогодні історія отримала понад 235 прочитань! Для мене як для авторки це неймовірний вибух емоцій і найкраща нагорода. Я безмежно вдячна
«зустрінемось у четвер» ♥️
Долучаюся до флешмобу «Отже, флешмоб по картинці!» від Дієз Алго з романтичною фентезійною історією «Зустрінемось у четвер» ♥️ На перший погляд, ця картинка обіцяє щось моторошне. А мені
Тітка виявилася не така проста, як здавалося…
Касія деякий час дивилася на стіну, що повернулася на місце після того, як племінниця пішла. Потім її губів торкнулася крива посмішка. – Мені шкода, дівчинко… – за звичкою, виробленою за довгі роки самотності,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше