Колись ми всі чули казку про Колобка.
Здається, усе просто: народився, утік, покотився, зустрів інших персонажів. Дитяча історія, знайомий сюжет, легка усмішка.

Але мене завжди цікавило інше.
Що, якщо Колобок — це не просто персонаж, а модель людини в моменті вибору?
Що, якщо кожна його зустріч — не випадкова пригода, а тиск світу, який пропонує зупинитися, зафіксуватися, стати зручним, зрозумілим, остаточним?
Що, якщо головне питання не в тому, від кого він тікає, а в тому, чому він продовжує рухатися?

«Колобок. Том I: Котися, поки ще теплий» — це не простий переказ старої казки. Це філософський урбаністичний роман-притча, дія якого відбувається в сучасному Лондоні.
Так, тут є гумор, абсурд, бабуся-стрімерка, живий хліб, Заєць, Вовк, Ведмідь, Лисиця і місто, яке поводиться майже як окремий персонаж.

Але під усім цим лежить серйозніший шар — моя авторська модель доленосних зсувів траєкторії. Простими словами: як зовнішні обставини, внутрішній вибір, страх, інерція і короткі вікна можливості змінюють напрямок життя.
Я не хотів пояснювати це сухо.
Тому взяв усім знайомий образ — Колобка — і поставив його в ситуацію, яку кожен із нас упізнає: рухатися далі чи зачерствіти там, де начебто безпечно.

Починаю викладати книгу тут, на Booknet.

Це історія не про втечу.
Це історія про траєкторію.

Він усе ще котиться. А ви?