Цей маленький момент мені все ж вдалося зафіксувати... і я просто розтанула від цієї атмосфери ♥

Чи довго він усидів спокійно? Звісно, що ні! :D

Розбурханий архангел, який сам не знає, за яку емоцію тепер чіплятися: спалахує так само миттєво, як і згасає… А демониця взагалі «тримається на чесному слові».

Здається, цього разу їй доведеться діяти дуже обережно, щоб Кассіель дозволив їй допомогти ♥

— Дай мені свої руки.

Ангел сердито засопів.

— Безодня… Не буду я тебе чіпати! Обіцяю, — запевнила демониця вже без насмішки.

Вона залишила долоні простягнутими, але більше не робила жодної спроби наблизитися. Тепер рішення залишалося за ним.

Кассіель довго мовчав. Погляд ковзнув від її рук до обличчя й затримався на очах. Він не довіряв їй. Навіть не був певен, що взагалі здатен це зробити. Але...

Архангел розімкнув пальці й простягнув руки вперед. Вона обережно накрила його долоні своїми. Кассіель ледь помітно здригнувся від дотику, але не відсмикнувся, вирішив перетерпіти незручність.

— Тепер закрий очі.

— А це ще навіщо? — насупився він.

— Янголятко, я вже починаю дратуватися. У тебе справді не так багато часу, — відсікла вона.

Ангел заплющив очі й свідомо тримався за власне роздратування, щоб не звертати уваги на її руки...

Luxuria. Останній гріх

А ще я нарешті завела свій Телеграм-канал і почала його активно наповнювати!

Тож якщо хочете більше візуалів та інші авторські штуки — запрошую до себе ♥ 

Нагадую, що в мене також є ТікТок :3