Доброго вечора, а може, вже й ночі, мої любі.

Сподіваюся, ви ще не спите, а якщо вже заснули — нехай цей допис дочекається вас вранці. ❤️

Сподіваюся, у вас усе добре.

Сьогодні я трохи запізнилася з публікацією нового розділу «Терапії спогадом», тому хочу попросити у вас вибачення.

Я знаю, що ми звикли зустрічатися з Софією у визначену годину, і мені не хотілося змушувати вас чекати довше.

Просто сьогодні я майже весь час була поруч зі своїм киценям. Воно зараз доживає останні години, і я навіть не знаю, як і чим йому допомогти.

Дуже важко дивитися на маленьку істоту, яку любиш, і розуміти, що твоїх сил недостатньо, щоб змінити те, що відбувається. Тому сьогодні мені було зовсім не до часу й не до годинника.

Але розділ я все ж таки виклала, тож наша зустріч із Софією відбудеться, хоч і трохи пізніше, ніж зазвичай. Якщо будете читати цієї ночі — нехай розділ стане для вас тихою зустріччю перед сном, а якщо вже побачите його вранці — нехай початок дня буде добрим.

Дякую вам за розуміння, терпіння і за те, що залишаєтеся поруч  ❤️