Хочу ненадовго пригальмувати.

Останні дні виявилися для мене дуже важкими. Помер мій Віскі — мій чорний маленький хаос, який був поруч зі мною багато років. А майже одночасно з цим я ще й зламала ногу, тому зараз фізично й морально трохи випала зі звичного темпу.

Усе, що вже стоїть у графіку публікацій, буде виходити за планом. Заплановані розділи нікуди не зникають. Але запускати щось нове, братися за великі оновлення чи активно починати нові історії я поки не готова. Треба трохи часу, щоб прийти до тями.

Марафон також продовжується за планом. Я свою частину зобов’язань обов’язково виконаю, просто, скоріш за все, зроблю це ближче до останніх днів терміну.

Для тих, кому буде цікаво, я, можливо, трохи пізніше окремо розповім про Віскі. Покажу його фото, розкажу, яким він був, і, може, навіть напишу невелику історію — для нього і про нього. Зараз я ще не зовсім готова це робити, але дуже не хочу, щоб усе, що було з ним пов’язано, лишилося тільки в моїй пам’яті.

Тож я не зникаю. Просто на якийсь час переходжу в більш тихий режим.

Дякую всім, хто читає, чекає нові розділи й лишається поруч. ❣️