В рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак прочитав її книгу "Тихіше води, нижче води".

Одразу дисклеймер: ця робота ДІЙСНО викликала в мене суперечливі враження. Це не помста, і не рецензія-відповідь, а просто результат величезної прірви у світосприйнятті. Я спробую розділити враження від роботи, як з людської так і з авторської точки зору. В будь-якому разі, твір не залишає байдужим.

1. Враження читача

Одразу стає зрозуміло, що це переклад більш старого рукопису, написаного в часи "не всьо так однозначно". .Якщо початок книги сприймається як доволі легка підліткова проза (як заявлено авторкою) і викликає приємні емоції та бажання залишити позитивний відгук, то чим далі йдеш тим сильнішає "наратив".

Крім згадок, що дія відбувається у Київі, деяких обережних згадок про АТО і Пороха більше нічого не відсилає до українських реалій. ХОЧА - НІ! Андрій Ярмоленко, підліток-боксер зі складним минулим та сьогоденням бореться з українськими сатаністами! Зрозуміло, що багато місця присвячено духовним скрєпам - православію, батьківському насиллю та водюнчику. Підліткам стає дуже весело від алкоголю, вони граються одне з одним "на межі" еротики і т.д.  Вони дивляться "Йолкі", є підданими Порошенка і в принципі їх важко відрізнити від  росіянців. Прізвища, на які багата книга, теж переважно російського зразку. Окремої уваги заслуговує головний антагоніст - Глєб Лавров. Особисто в мене саме така картинка:

Також багато уваги приділяється питанню навчання в школі, як найважливішому етапі в житті. При чому, це здебільшого подано з позиції батьків. Головними проблемами є двійка в журналі та сатаністи. Хто такі ті сатаністи лишається загадкою. Про найбільш описаного Глєба Лаврова сказано що він дитина психологів, яку дуже люблять батьки. А от батьківський ремінь Ярмоленка виховує справжнього героя, так само як і молитва. 

Одним словом - чудовий рецепт для Роспропоганди. Питання тільки одне: "Навіщо було це перекладати?"

2. Враження автора. Сильні боки

Сюжет. Історія затягує і, якщо не звертати уваги на сказане попереднє, то дійсно цікаво читати. Авторка добре утримує увагу та задає гарний ритм.

Стилістика. Атмосфера шкільного життя та проблем чудово описана, викликає ефект "занурення".

Епіграфоманія. Дуже сподобалися листування, які фігурують на початку кожної глави. Гарно розкриває героїв.

3. Враження автора. Слабкі боки

Одна тема. Одна тема - розкриття нуль. Авторка не дає нам якогось зрозумілого пояснення "хто ж такі ті сатаністи", які причини приводять людей до них і тд. Це має бути зрозуміло читачеві за замовчуванням. Вони - погані тому що погані. З того, що описано, можу сказати, що це клішований образ, щось середнє між голівудськими фільмами та їхньою російською інтерпретацією. Одразу помітно, що авторка не досліджувала цю тему.

Дорослі підлітки. Попри всі намагання, я не повірив жодному з тих підлітків. В книзі є два типи: картонні кліше та маленькі дорослі.

4. Підсумок

Я давно хотів побачити на Букнет еротично-християнську літературу. Це трохи недотягує, але дякую, скупнувся. Моє враження - книга про дітей написана батьками для інших батьків у часи, коли серйозних проблем не існувало. Але це велике перебільшення. Серйозні проблеми існували і до початку великої війни. Але вони незручні, їх важко підіймати. А ось сатаністи - то геть інша справа...

Я знаю, що мені за це прилетить, але додаю до "збірника"