Привіт, мої любі читачі❤️❤️❤️

Я ще не маю готової книги…
але вже маю історію, яка тихо живе в мені❤️

Вона про дівчину на ім’я Яся.
І про чоловіка, якого вона кохала лише одного разу в житті.

Йому було двадцять два.
Їй — сімнадцять.

Вони зустрілися випадково.
Один танець, один погляд… і світ став іншим.

А потім — розлука.

  • Роки.
  • Життя.
  • Обов’язки.

І кохання, яке мало б згаснути…
але не згасло.

Він писав їй листи, які ніколи не мав писати.
Вона жила, знаючи, що жоден інший чоловік не стане для неї ним.


І, можливо, колись…
вони зустрінуться знову.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Крісті Ко
01.05.2026, 09:24:23

Гарна ідея. Натхнення та наснаги для написання нової історії. ❤️❤️❤️

Svitlana Anosova
01.05.2026, 09:49:28

Крісті Ко, Щиро дякую! ❤️ Дуже приємно, ваші слова надихають творити далі!

avatar
Лана Рей
01.05.2026, 09:28:24

❤️❤️❤️

Svitlana Anosova
01.05.2026, 09:48:22

Лана Рей, ❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Вікі Дрейк
01.05.2026, 09:40:15

❤️❤️❤️

Svitlana Anosova
01.05.2026, 09:48:15

Вікі Дрейк, Дякую ❤️

avatar
Віккі Грант
01.05.2026, 08:53:14

Думаю у Вас всей вийде, чудова історія❣️❣️❣️

Svitlana Anosova
01.05.2026, 09:47:54

Віккі Грант, Дякую вам! Мені дуже приємно, і це додає натхнення! ❤️

Інші блоги
Прочитай мене - 3, готові?
Ну що, схоже, це вже потроху стає традицією))) Перший «Прочитай мене» був експериментом. Другий — перевіркою того, чи справді ця історія працює не один раз. І після нього я вже можу сказати точно: так, працює. Тому
Тиха хвилинка з персонажами
— Ти завжди так тихо ходиш? Амелія озирнулася на Емму. — Я ж привид. Мені дозволено. — Тоді чому ти грюкаєш дверима? Емма на секунду замислилася. — Бо я не ідеальний привид. — Це я вже зрозуміла. —
Флешмоб - осіння пристрасть.
Вітаю вас дорогі читачі, та вас автори!❤️ Осіннє сонце☀️ ще поки дарує нам своє тепло, і в таку теплу погоду хочеться взяти якусь хорошу книгу і прочитати за чашкою запашної кави☕ чи ароматного чаю. І саме такі книги створили
Оновлення + візуал ✨️❤️
✨️ ​Оновлення та візуал до книги "Небезпечна слабкість". ✨️ Уривок: — А я хочу, — раптом кажу я, навіть сам не очікуючи, що скажу це вголос. Вона повільно повертає голову до мене. — Що саме? — тихо
Фінал.
Ну от нарешті я завершив свою " Отруйну спокусу". Я писав її майже дев'ять місяців. І написати такий продуманий трилер ( я надіюся він продуманий). І чесно найважче було вигадати як Девіду дати в руки телефон. Боже з
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше