Він — мій

— На якому поверсі ти живеш? — не витримую й кількасекундної тиші.

— На одинадцятому, — з явним нерозумінням відповідає чоловік.

Недовго думаючи, затискаю кнопку з цифрою одинадцять. Еван завмирає, уважно на мене дивлячись. Хижо скорочую дистанцію й припадаю до його губ. Серце вмить прискорюється. Обіймаю коханого за шию, і він вмить перехоплює ініціативу, поглиблюючи поцілунок.

Відчуваю, що це наш момент — коли слова зайві, а емоції говорять самі за себе.
Еван — мій. І я видряпаю очі будь-якій псевдо-нареченій. Нехай навіть не сумнівається.

Хочу (зустріти) тебе знову 

Мій телеграм тут