—Бридко дивитися.–крізь відразу випльовує Даня, змусивши Марка різко вимкнути екран.
  —Ти про що?
  Він збентежено перебирав у думках останні кілька хвилин і намагався зрозуміти, чи встиг Даня щось помітити. Але той лиш кивнув кудись в інший бік їдальні.
  —Про них. Поводиться так, ніби готова прямо тут з ним зализатися. Фу!
  Марк простежив за його поглядом до столиків «А» класу. Виявляється, він говорив про Сеню й Аля, які обідали тільки вдвох за невеликим столом і про щось весело розмовляли. Аль сміявся й без упину щось обговорював з дівчиною, у якої замість волосся був яскравий вибух кучерів сьогодні. Марк ще ніколи не бачив, щоб він був таким розслабленим з кимось, окрім нього. Пальці самі собою сильніше стиснулися на телефоні. 
  —Не знав, що вони дружать.– якось неприємно згадалися Марку слова Аля про те, що вони з Сенею не близькі. Зараз здавалося зовсім інакше. 
  —А вони й не дружили.–хмикнув Даня, відвертаючись нарешті від пари, що чимось сильно його дратувала, і втикаючи носа в телефон.—Донедавна.