100 фактів про мене. День третій ❤️

Вітаю, мої неперевершені ❤️ 

Ниньки почуваюся так кепсько, що представники Обленеого всерйоз думали мені швидку викликати :(

Ото до вечора оклигала трохи, прийшла до вас, щоб повідомити дві речі. 

По-перше, моє самопочуття не вплине на графік виходу глав книги Кохати двох не гріх 

По-друге, ще один факт про мене:

Я написала декілька книг, деякі розпочаті й не завершені досі. Ну ж бо закінчити книгу і відпустити героїв ще вміти треба, ага. До таких же незакінчених історій відноситься робота всього мого життя, фентезійний цикл "Нейтральний світ". Так от, підшукуючи ім'я для моєї головної героїні, я спеціально обрала те, яке сама не дуже люблю, щоб правдоподібно описати її відразу до свого імені. 

❤️ Ім'я голгероїні Катерина Альсанова ❤️

Прикол у тому, що навколо мене багато Катерин, які чудові і прекрасні люди, а свою нелюбов до імені й сама не поясню, бо не знаю. Якось так хд

Пс, по секрету кидаю вам Пролог, а ви мені скажіть, чи зацікавив він вас:

Пролог

 

— Де тебе носило, Альсанова? — з невимовною люттю процідила Таня.

Я відірвалася від спроби перевірити, чи досі йде кров з прокушеної губи, похмуро глянула на білявку. Розсіяного світла від вуличного ліхтаря біля входу на цвинтар було достатньо, щоб роздивитися те, наскільки Власова розлючена. Вітер, що посилювався, розвіював її легке волосся, через що здавалося, ніби воно намагається встати дибки.

— Тобі чого? — на соціальне прикидання у мене не було сил, тож не приховувала, наскільки роздратована її присутністю.

І це було взаємним. 

— Ми домовлялися випити шампанське на цвинтарі о другій ночі, — прошипіла Власова, — Через тебе плани полетіли у топку.

— Так пили б без мене, — зацикленість Тані на конкретному часі була мені незрозумілою, але у кожного свої таргани у голові, — У чому проблема?

— У тому, що разом з тобою кудись зник і Ден! — білявка видихнула, наче розлючений бик на кориді, — Мені фіолетово, чи була б ти присутньою у мить здійснення моєї мрії, Альсанова, але я б хотіла, щоб мій коханий тут був, а не валандався за тобою, турбуючись, щоб бідненька Кет не заблукала у темряві та не забоялася власної тіні. 

Я мимоволі подивилася на Дена, який маячив за спиною білявки, і спантеличилася. Раніше, варто було кинути випадковий погляд на Волкова, сильний сплеск адреналіну та бажання майже зривали дах. Якщо ставалося так, що навколо були свідки, дуже хотілося, щоб ті чортові люди кудись зникли. Зараз було те ж саме, але до звичного міксу емоцій приєдналося бажання бігти світ за очі від нього, бо... Ні, річ не в тому, що привиди запевняють, ніби-то Волков перевертень. 

— Власова, друзі різної статі не підтримують один одному штани в інтимну мить задовільнення природних потреб, — фиркнула я, — Вибачай, але я ходила по маленькому на самоті та без бінокля, не видивлялася, де твій кохасик, тож краще запитай у Дена, де його носило. 

Її взагалі перекосило, на мить гарненьке личко стало схожим на моторошну африканську маску. 

— Годі вам, дівчата, — гарикнула Натка, незадоволено дивлячись на обох.

Це спроба вдати, ніби вона не на боці Тані? В останні місяці я вже не впевнена, що моя краща подруга дійсно моя. 

— Дивись, мала, білявка настільки розлючена, що зараз лусне, — зареготав Назар, нахилившись занадто близько, його гнила губа ляпнулася на моє плече, ледве вистачило витримки, щоб не здригнутися гидливо, — Невже тобі хочеться побачити блонду навиворіт? Те ще видовище, повір. 

Господи, мене зараз знову виверне, хоча шлунок давно пустий. Чому мої галюцинації настільки реальні? Через це дуже важко втримувати поведінку у межах норми, щоб ніхто з друзів не запідозрив, через що я проходжу прямо зараз.

— Наташа, я добре розумію, що ти будь-що вирішила здружитися з Власовою, бо віриш, що вона вийде заміж за твого кращого друга, — за весь час, скільки я його знаю, так роздратовано Макс спілкувався лише з пришелепкуватою сусідкою з першого поверху, яка місяць доводила пенсіонерці, що у загибелі кота тієї бідної жіночки винна вона сама, а не підліток, який познущався над нещасною тваринкою, бо випустила пухнастика гуляти, — Це твоя особиста справа, але не роби її коштом Кет. 

— Я їм обом зробила зауваження, — буркнула Натка, потираючи кінчик носа.

— Чому не зробила його одразу після того, як Таня образила Кет? Виступила лише тоді, коли Кет за себе заступилася.

Я дивилася на свого хлопця відкривши рота. З’явилося бажання захистити Натку, вона ж не тому втрутилася, що я відбрила Власову. Не тому ж? Хотілося, щоб руда фиркнула, заявила, що Макс бовдур і придумує те, чого немає, але Лепнінська знітилася й промовчала. На душі зашкребли кішки. 

— Не грузись, мала, — порадив привид, який Колян, — Подружка явно не зі зла. Дурне дівчисько, не має досвіду спілкування з такими стервами, як блондинка. Не знає, як треба з подібними гутарити.

— І як же правильно? — запитала розбитна жіночка-привид.

— У її випадку правильним було б тримати нейтралітет, — втрутилася привид-вчителька.

— Тань, — Оля, її краща подружка, невпевнено торкнулася руки дівчини, — Давай вип’ємо шампанське зараз, всього вісім хвилин затримки. Нічого страшного.

— Нічого страшного? — Власова підвищила голос, на якусь мить мені здалося, що вона вдарить Олю, — Це ж моя дитяча мрія, Пахомова, розумієш? Все повинно було бути ідеальним, як мені завжди хотілося, відбуватися хвилина в хвилину, а вона все зіпсувала. Альсанова постійно все псує!

— Перфекціонізм в останній стадії, — меланхолічно замітив Назар, — Одного разу він її вб’є. Дівчинці пора сходити до психіатра.

Я з ним згодна, але не ризикнула кивати, бо інші не розцінили б це тим, чим воно було насправді. 

— Таня, ти перегинаєш, — тихо сказала Оля.

— Я не перегинаю! Куди б ми з Деном не пішли, вона постійно поряд, вигулькує, наче чорт з табакерки, і все псує!

До сьогоднішньої ночі я не знала, наскільки сильно Власова мене ненавидить, а зараз жахнулася. Краще слідкувати за гострими предметами у її присутності. 

— Перестань, — низький голос Дена струмом пройшовся по моїм нервам, нестерпне бажання опинитися у його обіймах боролося зі страхом, який з’явився декілька хвилин тому, — Чим більше ти говориш, тим міцніша у мене підозра, що саме ця витівка загадана недарма. Не змушуй мене обирати між тобою та кращою подругою, Таня.

Вимовлене ім’я та світле волосся, що майнуло перед очима, наче з трансу вивели. Макс трішки сильніше стис руку на моїй талії, відчувши, як я хитнулася вперед, готова йти до Волкова, наче загіпнотизована. 

— Ден, — розгублено вимовила білявка, явно спантеличена доганою від коханого, — Я...

— Так талановито вимолювала можливість загадати геловінську витівку замість мене, щоб покликати усіх туди, куди Кет зі своєю фобією не сунеться? — Волков вигнув брову й говорив спокійно, як і раніше.

Миттєві ревнощі остаточно розбили магію гіпнозу. Замість того щоб кинутися в його обійми, захотілося придушити Дена. Бо тут і дурню зрозуміло, яким чином білявка добилася привілею, до отримання якого без підігрування Волкова їй потрібно було прозустрічатися з ним ще два роки та два місяці. А по факту три роки, якщо додати ще десять місяців до наступного після річниці їхніх стосунків Геловіну. 

— Котя, я б ніколи...

Ми з Наткою переглянулися і дружно фиркнули. Мені стало трохи легше від усвідомлення, що моя краща подруга ще не остаточно прийняла сторону білявки. Лише тому, що дивилася на Лепнінську, біля якої стояв Герман, побачила мужичка, який йшов у наш бік по мокрій від дощу асфальтованій доріжці, сильно розкришеній по краям.

— Цікаво, це простий п’янчуга, чи він наділений повноваженнями охоронця? — наче сам у себе запитав Герман, — Піду поясню йому, що ми не вандали, тим часом Волков заспокоїть свою істеричку, ми вип’ємо те довбане шампанське, і нарешті роз’їдемося по домівкам.

Ну і як пояснити хлопцеві, що то не людина взагалі? До нас невимушено крокував... упир.