Дорогі читачі! Запрошую до прочитання нового вірша!

Кажуть, що в тиші можна почути свій внутрішній голос. Але як часто ми його слухаємо? Щодня - гамір і метушня і це не той стан, щоб щось почути. Важливо, побути наодинці і переосмислити своє буття. 

Часто-густо, ми самі не розуміємо, в чому сенс життя? Відповідь буде у кожного своя, але не завжди правильна з першого разу. Найголовніше не сплутати голос із відлунням, щоб не схибити. Не опинитися під згубним впливом оточення. Зберегти себе, як особистість. Навіть, коли здається, що всі спроби марні, в глибині душі захована зернина, з якої проростуть пагони надії й світла.

Уривок із вірша:

Невже маріонеткою хочеш бути?

На повідку ходити без кінця?

Немов знаходишся ти під гіпнозом

у чаклуна, який обрав не сторону добра.

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=4996569

Приємного читання!