14 глава "Тінь мого кошмару"

Він не відповів словами, ніби вони вже втратили сенс у цій точці, і замість цього просто скоротив ту крихітну відстань, яка ще залишалась між нами, так природно, ніби вона ніколи й не мала існувати, і його рука, яка до цього лише торкалась, тепер лягла впевненіше, притягуючи мене ближче, без різкості, але вже без сумнівів, і я відчула, як усередині щось остаточно відпускає контроль, той самий, до якого я звикла настільки, що майже не помічала, як сильно за нього тримаюсь.
Я не думала, не аналізувала, не будувала варіанти наперед.
Це було дивно… і водночас надто правильно, щоб зупинятись.

https://booknet.ua/book/tn-mogo-koshmaru-b425785