Ну що ж? Протягом декількох днів працюю над новими віршами, але між ними вирішила трішки відволіктися від постійної рутини і захопилася переглядом Тайландських фільмів.

Цікаво чи я одна така, яка дивиться дорами та лакорни?

Сьогодні навіть трішки почала плакати (так, я емоційна... і це мій мінус), під час перегляду " Хлопець із паралельного світу". Інколи дивуюся чому так прекрасно передано почуття, але насправді їх не існує?

А Вам подобається таке читати/ дивитися?