Всім привіт. Оновлення другої книги з циклу "Спортивна психологія", "Офсайд почуттів" вже на сайті. Сьогодні Леся і Роман домовляються про зустріч на стадіоні. Перше інтерв'ю для Лесі буде важким, бо воно буде на території Романа і за його правилами.

Фрагмент:

Коли пролунав фінальний свисток, я не пішов у роздягальню з хлопцями. Замість цього, витерши обличчя краєм футболки (так, я знав, що вона дивиться, і ні, мені не було соромно за цей маленький прийом), я попрямував прямо до неї.

— Ну що, «четверта владо», блокнот ще не закінчився? — я зупинився за крок від неї, навмисно порушуючи кордони її особистого простору.

Леся вирівняла спину. Її пальці міцніше стиснули ручку, але погляд залишався прямим. 

— Для вас, капітане, у мене знайдеться окрема сторінка. Для розділу «Сенсації та провали».

Я коротко засміявся. Боже, вона мені сподобалася. Ця її звичка виставляти голки при кожній нагоді лише розпалювала мій азарт.

— Тоді перейдемо до справи. Ти хочеш інтерв’ю, яке не буде схоже на нудні звіти після матчів? — я нахилився трохи ближче, знизивши голос. — Я дам тобі його. Але на моїх умовах.

Вона ледь помітно примружилася. 

— Слухаю.

— Завтра. Сьома ранку. Тут, на стадіоні, — я кивнув на порожні трибуни, які в такий час зазвичай ще дихали нічною прохолодою. — Одягай кросівки. Правила прості: одне коло — одне питання. Біжимо в моєму темпі. Якщо відстаєш — питання анулюється. Якщо витримаєш — я відповідаю максимально чесно. Навіть на те, про що зазвичай мовчу.

 Всім гарного дня та мирного неба. Бережіть себе та рідних.