Додано
15.04.26 21:33:15
В цю гру можна грати вдвох)
Оновлення до ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА вже на сайті)
Вранці наступного дня на обличчі Лілі красувалася та сама горда заточка, яка кричала: «Не лізь — уб’є!». Ех, вона ніяк не зрозуміє, що я бажаю бути нею вбитим. Наповал.
За годину роботи, щоб якось почати нашу взаємодію, я попросив її принести мені каву. Коли я зробив перший ковток, то одразу скривився і ледь стримав бажання все виплюнути назад: гірко!
Я кинув на Лілію, яка сиділа з задоволеною усмішкою, запитальний погляд.
— Ти спеціально це зробила?
— Що саме? — вона невинно округлила очі.
— Не додала цукор.
— Я просто дбаю про твоє здоров’я, — їдко відповіла вона.
— Ідеальна дружина, — підколов я, і усмішка миттєво зникла з її обличчя.
— Хіба що у твоїх снах.
— І в них теж. — Настала коротка візуальна дуель, після чого я м’яко скомандував: — Принеси нову. І щоб солодшу.
Змірявши мене вбивчим поглядом, Ліля все ж підвелася з місця і попрямувала до виходу. Через кілька хвилин у моїй руці був новий стаканчик. Кави в ньому — 0%, карамельного сиропу — 100%.
Побачивши моє здивування, Волошина, яка стояла навпроти, спершися стегном об край столу, сяяла від радості. Наївна. Це ж можна вважати її першим проступком. Я чекав цього цілих два дні!
Я спокійно встав, змірявши Лілю поглядом, який не приховував жодного мого наміру, і підійшов до неї. Вона стала серйознішою, хоча, очевидно, не до кінця розуміла, що її зараз чекає.
— Ти трохи переборщила з солодким, — тихо, але твердо промовив я, підійшовши впритул.
Я стояв так близько, що чув, як Ліля часто дихає, як ковтає клубок у горлі.
— Упс… — грайливо прошепотіла вона, безсоромно дивлячись мені в очі.
Я повільно підняв руку зі стаканчиком і підніс до її губ. Ліля трохи прочинила їх, але я перевернув стаканчик раніше. Так, що карамельний сироп почав литися просто над вирізом її білосніжної сорочки.
Соланж Седу
576
відслідковують
Інші блоги
Дорогі читачі! Запрошую вас познайомитися з моєю творчістю та відкрити для себе дві мої історії — зовсім різні за настроєм, але кожна з них написана від щирого серця. Багато хто з вас вже читав мої книги, і я щиро дякую
Привіт, мої любі читачі! ♥️ Ось і перегорнута остання сторінка нашої шаленої, небезпечної та такої палкої історії Катерини, Амаля, Вікторії та Павла. Мені досі важко повірити, що ми разом із вами пройшли цей шлях від
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ Сьогодні о 12:00 буде виходить передостанній 68 розділ «Опісля» другої книги «Тріщини» з циклу «Колонія. Історія Ріки». Нагадую, що в п’ятницю о 12:00 буде опубліковано
Деякі розмови змінюють усе. Але що, якщо найважливіші слова так і залишаються несказаними?..
Новий розділ «Потяг №117. Книга 1» вже доступний. Запрошую до читання. ❤️
Вітаю, друзі, "Хазяйка Примарного готелю" залишається однією з моїй улюбленних історій, і також її полюбили й ви, мої читачі) Сьогодні екватор літа, то я вирішила подарувати вам знижку, щоб ви могли зануритися
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️❤️
Ава Роуз, Дякую)
❤️❤️❤️
Лана Рей, Дякую)
♥️♥️♥️
Джулі Мун, Дякую)
❤️❤️❤️
Кайла Броді-Тернер, Дякую)
❤️❤️❤️
Кі Цуне, Дякую)
❤️❤️❤️
Анастасія Коваленко, дякую)
❤️❤️❤️
Анжеліка Вереск, дякую)
Обожнюю такі моменти ☺️
Лана Жулінська, і я) дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати