Він вхопився за пательню обома руками, наче за рятівний хрест, що мав захистити його від нечистої сили.

Та ноги підводили дедалі сильніше. Він відчував, як коліна починають ледь помітно тремтіти.

Моторошний незнайомець зробив крок уперед, переступивши поріг, і повторив ще загрозливішим тоном:

— Ти читав листа! Назви моє ім'я негайно, або я тебе з'їм!

Стен побачив, як після цієї погрози стара різко запхнула всі пальці до рота й почала швидко рухати щелепою, наче пережовувала їх.

І виснажений кінь теж повернув голову в його бік і заходив щелепами, наче щось жував.

Стен, спостерігаючи за цією сюрреалістичною картиною, застиг від жаху з роззявленим ротом.

Куди тікати? Що робити?  Та й як тікати, якщо ноги ледь тримають?

Тим часом моторошний незнайомець зробив ще один крок і вже опинився в будинку.

Він ще більше зігнувся й зі зловтіхою промовив:

— Не можеш назвати моє ім'я?

Страх затуманював свідомість Стена й цілковито сковував його рухи. Серце гучно калатало у скронях.

Однак на його мовлення це ніяк не вплинуло.

Закінчивши навчання з червоним дипломом архітектора, Стен неодноразово мав справу зі складними термінами.

Причому часто іншими мовами. Вимовляти й запам'ятовувати їх для нього ніколи не було проблемою.

Іноді він навіть влаштовував із друзями-медиками із сусіднього медичного університету змагання: хто більше й правильніше з першої спроби вимовить щойно прочитане медичне слово латиною.

Тому дивне ім'я, написане в дивному листі, не становило для нього жодних труднощів.

Проблема була лише в страху й цілковитій несподіваності ситуації.

Тож, коли моторошний незнайомець поставив своє запитання, Стен, ледь помітно тремтячи, тихо, але без жодної затинки чи помилки, вимовив:

— Арабарбасоурт.

Незнайомець широко розплющив очі й злісно промовив:

— Що-о-о?

Стен, присівши ще нижче й притискаючи сковорідку майже до обличчя, знову безпомилково вимовив його ім'я, цього разу вже впевненіше:

— Арабарбасоурт!

Після повторного проголошення імені обличчя незнайомця ще дужче спотворилося.

Він зі злості скреготнув зубами, щосили тупнув ногою й вигукнув:

— Тисяча рваних чортів! Я знову залишуся голодним!

 ЧИТАЙ ЗАРАЗ:   "ТОЙ, ЩО ТОРКАЄТЬСЯ: Я ПРИЙДУ ПО ТЕБЕ"