Підготувала для вас щоденне оновлення «Загубленої серед зірок». Ми вже за крок до першої великої розгадки!
Готуйтеся: попереду пряме зіткнення з головним антагоністом. Цього разу все буде по-справжньому небезпечно. Якщо вам здавалося, що раніше герої були на межі, то гортайте далі. Де саме команда припустилася фатальної помилки? Дізнаєтеся вже цього тижня.
І, звісно, ви нарешті з’ясуєте, що ховалося в пакунку від матінки Кім. Обіцяю: ви здивуєтеся!
А поки що ловіть дрібку візуальної магії та фрагмент майбутнього розділу. Чекаю на ваші теорії у коментарях!
✧*:･ﾟ☆☾☄︎.*☄︎
Ми не пірнули в гіперпростір. Кара залишив зореліт у холодному режимі й загнав нас у такий клапоть космосу, де навіть пил виглядав агресивно. Каміння, лід і уламки старих корпусів крутилися навколо, мов злі думки в голові після безсонної ночі. Усе лише щоб не втратити контакт із кораблем Хижня.
— Якщо нас тут не запилінгує радар, то розжує цей кам’яний фарш, — пробурмотіла я, вчепившись у підлокітники так, ніби могла втримати ними реальність.
Кіпс глянув на мене з тією фірмовою усмішкою, яка або все контролює, або вдає, що так.
— Розслабся, Іриско. Ми в такому лай… ну камінні, плавали разів сто. Ну… дев’яносто дев’ять із половиною.
Кара не озвався. Його пальці рухались по панелі керування плавно й точно, ніби він не лавірував між десятками уламків, а грав знайому мелодію. Один із крижаних валунів пройшов так близько, що екран мигнув попередженням.
— Це єдиний спосіб лишитись невидимими для Хижня, і знаходитись достатньо близько, щоб відстежити, — кинув він сухо. — Тут радар сліпне швидше, ніж п’яний навігатор.
— Чудово, — фиркнула я. — І що це нам дає, окрім шансу померти дуже… креативно? Я, між іншим, не планувала ризикувати життям через паршиві координати. Хай моє минуле й далі вдає, що його не існує.
Кіпс зітхнув і склав руки за головою, ніби ми летіли не через мінне поле з каміння, а на курорт.
— Не обманюй себе. Якщо ми не дізнаємось, де Хижень тебе підхопив, дороги додому ти не знайдеш. Плюс, — він підморгнув, — пакуночок Матінки Кім сам себе не доставить. А я не хочу вдруге слухати, як вона ображається. Це небезпечно для здоров’я.
— І, — додав Кара, не відводячи погляду від екрана, — я ще не закрив питання із синцями.
Він трохи повернув голову, і я побачила їх: кілька темних плям на вилиці, розбита губа. Руки самі свербіли прикласти лід, або хоча б торкнутися холодними пальцями. Але зараз це було б рівноцінно самогубству для всієї команди.
Нагадаю, що я є в Telegram та на Facebook. Там найшвидше з’являються новини та анонси розділів. Знайти мене легко, а ваші підписки та відгуки дуже допомагають рухатися далі.
Чудового всім дня❣️
Ваша Белла Ісфрелла✍
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНіяк не можу налюбуватись тваринкою ❤️
Прекрасні візуали, як завжди ✨⭐✨⭐✨
Мега круті візуали ❤️
❤️❤️❤️
❤️❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Оу, починається зона турбулентності?))
❤️
Дуже цікаво ✨
❣️❣️❣️❣️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати