Рецензія на книгу "Боги з гуртожитку"

Вітаю!
ฅ⁠^⁠•⁠ﻌ⁠•⁠^⁠ฅ

Рецензія на книгу, яку створив автор Андрей Романенко (Black Silver)

Короткий коментар:

Книга цікава і підійде тим, хто полюбляє “близьку фантастику”. Фантастика, що виглядає неймовірно і дивовижно, втім історія проходить у наші часи (трохи далі чи трохи раніше нашого часу). Книга чудово “вміє” у різні емоції, а персонаж не відчувається як чоловічок із картону, тому йому і співчуваєш, і за нього радієш, і за ним цікаво спостерігати.

Довгий коментар:

А ось тут я дозволю собі розгулятись. Тому буде довго. І одразу хочу сказати, що я не дуже вмію писати рецензії, щоб це виглядало стилістично (персонажі: такі-такі-такі. Сцени: такі-такі-такі. і тому подібне). Я хочу прожити свої емоції та відчуття з книги із Вами, тому ця рецензія буде у стилі невеликого переказу. Я спробую без спойлерів.

Усі розділення я роблю умовними, у рамках світу я можу описати й персонажів)

Втім, я додам кілька жартів, тож ви не засумуєте! До того ж, мене просили ще оцінювати зрозумілість мат.частини, тому дещо я буду брати і показувати - не дивуйтеся. Отже почну!

*Знайомство з автором та книгою*

Я знаю автора. Це один з авторів, якого я маркую у голові як “чемного” та “досвідченого”. Тобто від нього не чекаєш голої еротики на четвертій сторінці, чи яких-небудь вульгарних сценаріїв. А самі історії завжди цікаві і в них я не зустрічав шаблонів. Ну типу (альфа-бос-бетмен, що зустрічає “ту єдину”) чи щось подібне.

Втім, спершу мені здалося, що це буде твір про “гру у Бога”, а я подібне не дуже полюбляю. І у Вас, можливо, також складеться подібне враження. Втім! Кажу одразу - не закривайте книгу, опис створення світу це зовсім не “гра у Бога”, це просто те саме особливе правило, яке дуже складно прив’язати до виміру у простій концепції. (Ох, я запевняю, там не усе так просто, але до цього дійдемо). Повертаючись до теми абзацу - це дуже гарне і цікаве пояснення того, що та чому здійснюється і відбувається у світі, тож тут можна бути спокійним.

*Ідея книги*

Сама ідея виглядає цікавою і нетиповою - приблизно подібне я і очікував від автора) Єдине, що я хочу сказати, що гра, де головний герой - не головний - дуже погано продавалася б. Уявіть (я зараз буду розповідати про свій досвід зі сталкеру, але у обличчі “ми”, щоб і Ви також доєдналися до цього).

Ви бігаєте по стартовим локаціям, шукаєте лут, воюєте із ворогами у по помийкам за пушку, що хоч на відсоток, але ліпша за Вашу нинішню. Ви шукаєте броню, витягуєте з аномалій артефакти, боретеся за покращення і раптом бачите “Увага! Радар вимкнено. Дякувати сталкеру Павлуша Косий!”. А це просто боти, які самі собі видали квести і раптом вимкнули Радар замісь Вас. Уявляєте обличчя гравця? А не треба, я Вам його покажу!

Приблизно так я би виглядав

*Світ книги*

АЛЕ! Жарти-жартами, але задум для книги дуже цікавий! Це як “всесвіт у всесвіті” де проблеми внутрішнього всесвіту ще підв’язуються з проблемами зовнішнього. Як, наприклад, нестача коштів у бідних студентів.

До речі про студентів… Пане Андрій, якщо група Skillet подасть на Вас до суду - я навіть не здивуюсь)))

Саме створення світу - комаха носу не підточе! Розумієте, ця людина, при створені світу, продумує навіть кліматичні зони! Я залишу це тут, ознайомтеся, як буде час) (ось)

Втім, як на мене, інколи Ви навіть трохи занадто підійшли до пояснення. Як на мене, питання про комах можна було так і не описувати детально) Втім, можна сказати, що якщо Ви, як і я, полюбляєте “тестувати” те, що читаєте (шукати дірки у сюжеті, у логіці, у поведінці) - вітаю, Ви тут нічого не знайдете.

*Мат.частина і припущення*

Тепер те, що мене просили - стосовно матчастини та думки зі сторони “людини, яка приблизно розбирається”. Описано гарно, враховуючи те, що воно у контексті - навіть якщо не переклав сам лог, то можна здогадатися по суті розмови, про що там говориться. Я навіть підчепив кілька ідей для свого майбутнього циклу(він буде у жанрі фантастики\кіберпанку), як там можна описувати деякі речі, тому тут дякую. Також я помітив, у книзі деякі припущення, але вони цілком нормальні і допустимі, бо вони не ламають логіку світу, а ще й дозволяють історії рухатися далі.

Першим із таких припущень, щоб не спойлерити, скажу, що так - студенти могли б написати у тех.підтримку, сказавши, що: “Вибачайте, в нас там симуляція пішла по одному місцю. Вирубіть її примусово, будь ласка”. Це потім юристам потрібно було б довести, що вони створили “злий задум” щоб притягнути до відповідальності. Втім, це припущення ніяк не руйнує нічого, бо студенти могли б і не знати цього, зрештою, вони не на юр.факультеті вчилися)

Друге - стосовно “тіла”. Назву це так, бо не хочу спойлерити. А тим, хто це читає - раджу перейти до книги, бо тема з тілом дуже цікаво обігрується). Але що ж там з припущеннями - та воно просте: ми не знайдемо роботичної частини, що відчувала б тиск на шкірі, як це робимо ми. Я вивчав роботехніку і скажу, що це можливо зробити локально (через ту саму гідравліку) але не по усій площині тіла. А щодо шкіри й тактильності… Найближче, що студенти зможуть дістати - японського андроїда. Втім, цей андроїд робився для речей, за які тут 18+ отримують твори, тому я не думаю, що Тім зрадіє цьому тілу)))

*Ще про світ*

А тепер повертаючись до твору.

Я ловив себе на різних думках. Дуже різних. Бувало таке, що за три частини я відчував: хижий інтерес і пошуку “абьюза”системи (хто не шарить, це означає, що я шукаю найкоротший та найліпший шлях отримання того, чого хочу від системи). Потім був перехід у сум, бо ти розумів, що той “абьюз” тієї системи тобі нічого б не дав. А потім відчай, від розуміння того, що це назавжди. Тож… Ви самі можете зробити висновки, як відчувається персонаж та історія.

Втім, автор не дає пірнути у відчай і почати плакати, бо гарно вводить “ниточку” надії, що дозволяє Вам продовжити читати книгу. Більш того, додається навіть інтерес, бо питання: “А як з цього взагалі можна вийти?” не відпускало мене до останнього слова пояснення цього методу.

*Окрема подяка*

До речі, окремо хочу подякувати)))
Знаєте, як можна зрозуміти дорослу й розумну людину, що, можливо, навіть вірить?

“Бог забере до Себе” - ось так)

Бо атеїст сказав би так:

“бог забере до себе”

А людина, що вірить не сильно, або сумнівається (чи просто тільки знайшла собі релігію)

“Бог забере до себе”

Гарно описані релігії у творі, мені сподобалося, тут лайк сто відсотків! Я коли читав розділ про іслам навіть приємно здивувався)

(книга не релігійна, не лякайтесь. Просто там є описи цього і те, як вони показані. Хоч я і сам мусульманин, але навіть про колесо Сансари було приємно читати, бо по-дорослому і гарно описано. (А я дуже не люблю колесо Сансари, тому це про щось да свідчить!).)

*На завершення*

І, закінчуючи рецензію, хочу по-перше сказати, що я ще не дочитав, але дочитаю. Історія дійсно цікава і читається приємно.

А щодо самого твору - дуже нетипова історія вийшла. Змусить замислитись людину. Я б, якщо чесно, різав би Тіма без жалю (отакий ось гачок, йдіть читайте, пояснення не буде >:) ), але тоді б історія швидко закінчилась. А мені подобається те, як вона йде.

Бо навіть сам текст не душить і є моменти, де ти максимально зібраний і сприймаєш усе серйозно. Так, ніби про тебе говорять. Але цьому відчуттю не дають дістати тебе, бо гарно розподіляються легкими частинами. Як он наприклад історія того “Як вилікувати похмілля”. (засуджую алкоголь, але читати було весело навіть мені :) )

Якось отак, вийшло багато, але вже, як є… 

Ось якось так перші рецензії і пишуться)

Автору я бажаю успіхів. А книзі вдячних читачів!