Інколи (дуже рідко), але Норман буває людиною

“Накрапав дощ, небо було сіре. Але Норман сяяв.

Хоча його обличчя залишалося відстороненим, Джим бачив у ньому якусь безтурботність.

Вночі вони обоє не спали. Їм було зовсім не до сну. Вони були стомлені. Але якщо слуга почувався знесиленим, то пан був як ніколи бадьорий.

Сиділи у вітальні своїх спільних покоїв у кріслах за низеньким столиком і пили ранковий чай.

Норман зробив ковток й пильно подивився на Джима. Юнак без жодного сорому позіхав над чашкою. Його заспаний і розпатланий вигляд веселив господаря.

Це був уже не перший раз, коли він з’являвся до столу не вмитий, не поголений і навіть не переодягнений у пристойний одяг. Але якщо першого разу це змусило Нормана розгніватися, то тепер йому це навіть подобалося.

У будь-якому разі, містер ван дер Кім знаходив причину в тому, що такий вигляд минулого разу могли побачити інші слуги чи Шарлотта, адже Джим вийшов у коридор — це було непристойно. Але зараз, коли вони проводили час наодинці, у закритих обставинах, він з усіх сил стримував усмішку на обличчі.”

✨️Оновлення історії "Зруйнована гордість" о 23:00✨️

(посилання та картинки клікабельні)

✨️✨️✨️

І хочу нагадати, що книга стала учасницею колекції "Чорні Первоцвіти"

Ваша улюблена письменниця, 

Ольха Елдер ღ

Телеграм-канал “Вільхова садиба”