⚡️ми запізнилися…⚡️

Вийшов 15 розділ книги «Розбита я».

Це той ранок, який поділив життя на «до» і «після».

Ще кілька годин тому все було звичним. Дороги, магазини, люди. Здавалося, що є час. Що можна встигнути. Що це не з нами.

А потім — черги до банкоматів.
Розмови пошепки.
Погляди в небо.

І в один момент ти розумієш: ти вже не встигаєш.

Ми намагалися виїхати.
Шукали дорогу.
Шукали вихід.

Але опинилися в пастці.

Попереду — невідомість.
Позаду — теж.

І є тільки «зараз», у якому потрібно приймати рішення, від яких залежить усе.

Цей розділ для мене дуже особистий.
Там багато того, про що складно говорити вголос.

Про страх, який приходить не одразу.
Про моменти, коли ти ще не до кінця розумієш, що відбувається.
І про той день, коли звичайне життя закінчується.

Я довго вагалася, чи писати це так відверто. Але відчуваю, що повинна.

Якщо ви вже читаєте мою книгу — ви зрозумієте.
Якщо ще ні — можете почати тут "Розбита я"

І напишіть, будь ласка, після прочитання, що відчули. Для мене це справді важливо ❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лілія Дворська
01.04.2026, 23:29:31

Я вже прочитала❤️ Розділ вийшов неймовірно реалістичний. Я майже була поряд з вами. Дуже реалістично все передали

Показати 2 відповіді
avatar
Лілія Дворська
02.04.2026, 00:22:02

Ліа Найт, Вірю❤️

Інші блоги
⚡ Окуляри✨ челендж
⚡ Челендж від Дієз Алго “оповідання за картинкою” Вітаю, шановне товариство! Ви коли-небудь замислювалися, що окуляри річ досить-таки особиста? Десь може на рівні гребінця, чи навіть зубної щітки. Чому?
Завершена і безкоштовна!
ВСІМ ПРИВІТ! КНИГА ЗАВЕРШЕНА І ПОКИ ЩО БЕЗКОШТОВНА. Все це здається нереальним. Серце шаленіє, по венах бігає окріп, а в голові наче вибухають маленькі феєрверки. Нарешті змусив себе відлипнути від неї і намагаюсь
Подарунок для Даніелли
Хлопці поїхали близько шостої вечора, залишивши після себе виконану роботу, запахи свіжого розчину і… неймовірний подарунок на задньому дворі. Ванну встановили ідеально: просто за будинком, де високе старе дерево
Ласкаво просимо на Геліос-6
Звичне для мене увімкнення маршового двигуна стало для моєї пасажирки випробуванням. «Пуш» зазвичай відчувався як різкий, хльосткий удар по всьому тілу, коли ти навіть не міг визначити, де саме виникав і куди зникав
На глибині кохання - фінал!
— То що, виходить, ти тут не народився? — з підозрою запитав Костя, свердлячи Віктора поглядом. Цікаво, що це те питання, яке першим спало йому на думку після того, що ми дізналися… ϟ НА ГЛИБИНІ КОХАННЯ - перша
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше