— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!»
— Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить!
— Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам невістка?
— А що я вам можу сказати... Таки вища освіта, вміє готувати, хороша робота, акуратна, шиє, в'яже... Загалом — гадюка гадюкою!
— Сарочко, чому ви свого чоловіка називаєте Адік? Його ж звати Сьома!
— Ну не можу ж я його при людях називати адійот!
— Послухайте, мадам, а чого це у вас оселедець такий кривий?
— Ой, я вас прошу! Його просто на повороті піймали..
— Софочко, дорога, ці котлети точно свіжі?
— Їж, Марику, не бійся. У тебе все одно завтра вихідний
— Скільки коштує ваша курка?
— 200 гривень.
— А так, щоб я не думала про вас погано?
— Цилю! Що ж ви не питаєте, як я живу?
— Розо, як ви живете?
— Ой, Цилю, і не питайте.
В Одесі жебрак просить милостиню. Підходить Ісаак, довго шукає в кишенях, нарешті дістає одну гривню, кидає в капелюх і каже:
— Вибач, Абрамчику, вчора я одружився, тепер у мене дружина і теща, тож я не можу давати тобі дві гривні.
Абрам підскакує і кричить на всю вулицю:
— Євреї, ідіть швидше сюди! Подивіться на цього поца! Вчора він одружився, а сьогодні я вже маю його сім'ю годувати!
Зустрічаються двоє.
— Ви не знаєте, де Дерибасівська?
— Хто, я не знаю?! Це ви не знаєте!
— Мойшо, ти знаєш, а Сема таки педераст!
— Що, грошей позичив і не віддає?
— Ні, в хорошому сенсі...
Йде старий єврей з паличкою — ледве ноги пересуває. По іншому боці вулиці його обганяє хлопець. Єврей кричить йому:
— Молодий чоловіче, ви випадково не в прачечну?
— В прачечну.
— Ну то за мною будете...
Зустрічаються два євреї. Один іншого питає:
— Мойшо, ти щасливий?
— А що робити?
Гарний блог. Але я тут подумав, що непогано було б усі розрізнені анекдоти трохи об'єднати в один ;). І ось що вийшло.
На Привозі зранку гамір, спека, риба і базар,
І розмови там літають, наче мухи поміж хмар.
Каже Фіма: «Моя Циля, завела старе ниття:
“Ніби знову вона гола, ходить ринком все життя!”»
«Ой, не мучся, — шепче Роза, — не біда це і не гріх,
Дай їй просто мішок бульби — хай поносить, буде сміх!»
Поруч хтось уже шепоче: «Додик, кажуть, взяв жону».
«Ну і як?» — «Освічена, охайна… аж беруся за труну.
І готує, й гарно в’яже, і робота — хоч куди,
Із дипломом, з добрим смаком, краще, мабуть, не знайти.
Все у неї, як по нотах, все у неї, як в раю…
Парой слів якщо сказати цю гадюку я приб’ю».
Поряд Сарочка зітхає, поправляє комірець:
«Я свого зову не Сьома, це мій Адік, муженець».
«Чом же так? По документах інеш там ім’я стоїть?»
«Бо не можу ж при народі кликать «Адійот», прийдіть!»
Біля риби крик і торги, весь народ уже гуде:
«Чом оселедець ваш, мадам, криво так собі пливе?»
«Ой, я вас благаю щиро, не робіть з того біди —
Його он де тут спіймали і як доказ, ось сліди!»
Влад з Артемом ще пожалкують про своє рішення))) Що ж вигадає Аліса, щоб звести їх з розуму — читайте у наступних розділах. Підписуйтесь й додавате у бібліотеку, щоб не загубити історію. Скоро буде дуже гаряче.❤️ Артем
Як ШІ ледь не спалив мою карму... Написав в соцмережі з незрозумілою закарлючкою на логотипі простий письменницький запит: «Народ, а як ви ставитеся до ШІ-обкладинок для книг? Напишіть, будь ласка, чесно: книгу з
Усім затишного вечора ✨ Сподіваюся, ви викроюєте зі свого часу - місце для прочитання книги ☺️ А вже завтра о 06.00 стартує моя нова історія "У ліжку з Морозом" Маленький спойлер та візуал для підігріву ☺️ Значить,
Вчора побачила блог "марафон взаємних підписок", який був опублікований майже рік тому. Чому б нам не оновити цю традицію? Оголошую марафон взаємних підписок! Давайте підтримувати один одного: залиште коментар під
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти- Сарочка, я сьогодні таки вступив у партію!
- Ой, Абрам, вічно ти у щось вступиш...
Очерет, ))) Це ж можна ще один блог забабахати... Трішки одеського гумору до Дня сміху - 2!
Хоч вже і друге квітня. Але всеодно дуже дякую за настрій))
Настя Читач,
...Бо для тебе, мій читачу,
і сміюся я, і плачу. )))
Гарний блог. Але я тут подумав, що непогано було б усі розрізнені анекдоти трохи об'єднати в один ;). І ось що вийшло.
На Привозі зранку гамір, спека, риба і базар,
І розмови там літають, наче мухи поміж хмар.
Каже Фіма: «Моя Циля, завела старе ниття:
“Ніби знову вона гола, ходить ринком все життя!”»
«Ой, не мучся, — шепче Роза, — не біда це і не гріх,
Дай їй просто мішок бульби — хай поносить, буде сміх!»
Поруч хтось уже шепоче: «Додик, кажуть, взяв жону».
«Ну і як?» — «Освічена, охайна… аж беруся за труну.
І готує, й гарно в’яже, і робота — хоч куди,
Із дипломом, з добрим смаком, краще, мабуть, не знайти.
Все у неї, як по нотах, все у неї, як в раю…
Парой слів якщо сказати цю гадюку я приб’ю».
Поряд Сарочка зітхає, поправляє комірець:
«Я свого зову не Сьома, це мій Адік, муженець».
«Чом же так? По документах інеш там ім’я стоїть?»
«Бо не можу ж при народі кликать «Адійот», прийдіть!»
Біля риби крик і торги, весь народ уже гуде:
«Чом оселедець ваш, мадам, криво так собі пливе?»
«Ой, я вас благаю щиро, не робіть з того біди —
Його он де тут спіймали і як доказ, ось сліди!»
Андрей Романенко (Black Silver), Вау!!! Вау як гарно і файно вийшло❤️❤️❤️ просто очі від задоволення кліпають … творчий екстаз
Успіхів.
Сергій Кишкан, Гарно дякую!
☺️☺️☺️
Ромул Шерідан, Дякую)))
(^◕.◕^)
Тетяна Степанкевич,)))
оееей яякий страшненький як для 1 квітня....прям чорним гумором візуалочка попахує ≽^•⩊•^≼ ₊˚⊹♡
Сергій Більцан, точно... і не посперичаєшся....
Дякую⭐✨⭐
Щастя, )))
Супер ❣️❣️❣️
Алла, Дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати