— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!»
— Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить!
— Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам невістка?
— А що я вам можу сказати... Таки вища освіта, вміє готувати, хороша робота, акуратна, шиє, в'яже... Загалом — гадюка гадюкою!
— Сарочко, чому ви свого чоловіка називаєте Адік? Його ж звати Сьома!
— Ну не можу ж я його при людях називати адійот!
— Послухайте, мадам, а чого це у вас оселедець такий кривий?
— Ой, я вас прошу! Його просто на повороті піймали..
— Софочко, дорога, ці котлети точно свіжі?
— Їж, Марику, не бійся. У тебе все одно завтра вихідний
— Скільки коштує ваша курка?
— 200 гривень.
— А так, щоб я не думала про вас погано?
— Цилю! Що ж ви не питаєте, як я живу?
— Розо, як ви живете?
— Ой, Цилю, і не питайте.
В Одесі жебрак просить милостиню. Підходить Ісаак, довго шукає в кишенях, нарешті дістає одну гривню, кидає в капелюх і каже:
— Вибач, Абрамчику, вчора я одружився, тепер у мене дружина і теща, тож я не можу давати тобі дві гривні.
Абрам підскакує і кричить на всю вулицю:
— Євреї, ідіть швидше сюди! Подивіться на цього поца! Вчора він одружився, а сьогодні я вже маю його сім'ю годувати!
Зустрічаються двоє.
— Ви не знаєте, де Дерибасівська?
— Хто, я не знаю?! Це ви не знаєте!
— Мойшо, ти знаєш, а Сема таки педераст!
— Що, грошей позичив і не віддає?
— Ні, в хорошому сенсі...
Йде старий єврей з паличкою — ледве ноги пересуває. По іншому боці вулиці його обганяє хлопець. Єврей кричить йому:
— Молодий чоловіче, ви випадково не в прачечну?
— В прачечну.
— Ну то за мною будете...
Зустрічаються два євреї. Один іншого питає:
— Мойшо, ти щасливий?
— А що робити?
Гарний блог. Але я тут подумав, що непогано було б усі розрізнені анекдоти трохи об'єднати в один ;). І ось що вийшло.
На Привозі зранку гамір, спека, риба і базар,
І розмови там літають, наче мухи поміж хмар.
Каже Фіма: «Моя Циля, завела старе ниття:
“Ніби знову вона гола, ходить ринком все життя!”»
«Ой, не мучся, — шепче Роза, — не біда це і не гріх,
Дай їй просто мішок бульби — хай поносить, буде сміх!»
Поруч хтось уже шепоче: «Додик, кажуть, взяв жону».
«Ну і як?» — «Освічена, охайна… аж беруся за труну.
І готує, й гарно в’яже, і робота — хоч куди,
Із дипломом, з добрим смаком, краще, мабуть, не знайти.
Все у неї, як по нотах, все у неї, як в раю…
Парой слів якщо сказати цю гадюку я приб’ю».
Поряд Сарочка зітхає, поправляє комірець:
«Я свого зову не Сьома, це мій Адік, муженець».
«Чом же так? По документах інеш там ім’я стоїть?»
«Бо не можу ж при народі кликать «Адійот», прийдіть!»
Біля риби крик і торги, весь народ уже гуде:
«Чом оселедець ваш, мадам, криво так собі пливе?»
«Ой, я вас благаю щиро, не робіть з того біди —
Його он де тут спіймали і як доказ, ось сліди!»
Андрей Романенко (Black Silver), Поки Дерибасівська гуляє, і Привоз собі гуде,
Тут ніхто без добра слова, навіть просто так не чхне.
Бо в Одесі навіть скарга — це вже майже водевіль,
А нещастя, але з римой, вже не зовсім то і біль!
— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!»
— Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить! — Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам
Сьогодні було добряче шумно, правда? Не знаю як ви, а я втомилась. Багато роботи, багато тривог та…нервів…? Сіла писати вам проду на “Старлайт”. Якщо хтось не бачив, ніччю була прода. Тому забігайте почитати, побалакати
Вітаю, мої неперевершені ♥ Через деякі обставини прем'єра книги переноситься на 10 квітня, а сьогодні познайомлю вас з третім героєм: Назар інтелігентний хлопець з інтелігентної сім'ї. Батьки викладачі універу,
Morning, хлопчики й дівчатка. Ваш улюблений (а для когось - щиро ненавидимий, не суть важливо) автор знову на місці ☀️. Приїхав з відрядження з новими знаннями (щоб їм трясця) ✍, новими психологічними травмами від спілкування
Щоб подякувати вам за теплий прийом, підготувала вам інтерактивчик) ВІКТОРИНА для тих, хто заходив в іржаві двері складу в Амстердам-Норд! Якщо ви справжній фанат — пройдіть без підглядання. Якщо ні — ну, Ахмед
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарний блог. Але я тут подумав, що непогано було б усі розрізнені анекдоти трохи об'єднати в один ;). І ось що вийшло.
На Привозі зранку гамір, спека, риба і базар,
І розмови там літають, наче мухи поміж хмар.
Каже Фіма: «Моя Циля, завела старе ниття:
“Ніби знову вона гола, ходить ринком все життя!”»
«Ой, не мучся, — шепче Роза, — не біда це і не гріх,
Дай їй просто мішок бульби — хай поносить, буде сміх!»
Поруч хтось уже шепоче: «Додик, кажуть, взяв жону».
«Ну і як?» — «Освічена, охайна… аж беруся за труну.
І готує, й гарно в’яже, і робота — хоч куди,
Із дипломом, з добрим смаком, краще, мабуть, не знайти.
Все у неї, як по нотах, все у неї, як в раю…
Парой слів якщо сказати цю гадюку я приб’ю».
Поряд Сарочка зітхає, поправляє комірець:
«Я свого зову не Сьома, це мій Адік, муженець».
«Чом же так? По документах інеш там ім’я стоїть?»
«Бо не можу ж при народі кликать «Адійот», прийдіть!»
Біля риби крик і торги, весь народ уже гуде:
«Чом оселедець ваш, мадам, криво так собі пливе?»
«Ой, я вас благаю щиро, не робіть з того біди —
Його он де тут спіймали і як доказ, ось сліди!»
Андрей Романенко (Black Silver), Поки Дерибасівська гуляє, і Привоз собі гуде,
Тут ніхто без добра слова, навіть просто так не чхне.
Бо в Одесі навіть скарга — це вже майже водевіль,
А нещастя, але з римой, вже не зовсім то і біль!
оееей яякий страшненький як для 1 квітня....прям чорним гумором візуалочка попахує ≽^•⩊•^≼ ₊˚⊹♡
Сергій Більцан, точно... і не посперичаєшся....
Дякую⭐✨⭐
Щастя, )))
Супер ❣️❣️❣️
Алла, Дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати