Вітаю!

Іще одне оновлення!

✨✨✨

Опиняємося з Вишневським на вулиці, і я зупиняюся. Оглядаюся на нього і краєм ока помічаю, як на нас оглядаються сусіди. Ще б. Он у дворі трохи осторонь стоять три бобики цього чоловіка. Звісно, що всім цікаво, що відбувається. Але я не зважаю, бо хочу, аби це все закінчилося. І не просто закінчилося, а не мало паршивих наслідків. Тепер справді десять разів подумаю, перш іти комусь на допомогу та тягти когось додому. Пориви серцевої доброти до одного місця, якщо вони порушують закон.

— Слухаю, вас, — пильно зиркаю на чоловіка.

— Віто Андріївно, ходімо краще до моїх машин. Менше вільних вух буде. — пропонує мій галантний гість.

Я ж лише згідно киваю та йду за ним. Зупиняємося, і я позаду чую.

— Ви куди втекли? Це, що таке? Віта — моя дівчина, і ваша розмова, Романе Павловичу, відбудеться лише при мені.

Книга тут,..

Приємних вражень!