Про гарбузи, Дідів і привидів Глейсборнів
Привіт!♥️
Кінець жовтня й початок листопада — особливий час. Рік повертає на зиму, ночі довшають, і здавна вважалося, що саме тепер межа між світами тоншає. Різні народи називали ці дні по-різному й відзначали кожен по-своєму.
Десь вирізають гарбузи, ставлять у них свічки й обходять сусідів, випрошуючи цукерки: мабуть, вважають, що з потойбіччям найлегше домовитися солодким. Десь прикрашають оселі чорнобривцями й цукровими черепами. А на наших землях відзначали осінніх Дідів: готували святкову вечерю, кликали до столу померлих родичів і не прибирали страви до ранку, бо вірили, що вночі предки прийдуть повечеряти. Хто там насправді вечеряв, історія мовчить.
Назви різні, звичаї різні, а суть одна: у ці дні згадували тих, хто пішов раніше. Зі свічкою, з вечерею чи з гарбузом — кожен як умів.
Тож не дивно, що Рей саме тепер опинився в родовій усипальниці. Щоправда, предкам Глейсборнів вечері замало. Одні виходять із портретів, інші — зі стін, і в кожного до нащадка свої питання. А в деяких — і прохання.
Ловіть ілюстрацію до нового розділу!

1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво, що традиції схожі у багатьох народів плюс мінус
Анастасія Газе, Так, я теж про це думала. З одного боку, таке могло піти від якогось одного народу, як-от ялинка на Різдво від німців. Але звичаї надто різні. Тому справді цікаво, чому в різних куточках світу приблизно в той самий час відзначають по суті одне й те саме, тільки зовсім по-різному.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати