Мама, яка сьогодні у мене в гостях, за звичкою розбудила години на чотири раніше, ніж звикла прокидатися я. Отож, сиджу з виглядом офігівшої сови, яка щойно уві сні ганяла з хлопчаками в футбол, їла з ними смачні пиріжки та поправляла антену, яку збили м'ячем, п'ю чай.
Так, сни у мене насичені хд
Так от, на такій хвилі згадала один вчорашній бог, на який не відповіла, бо відволіклася на приготування обіду чоловіку на роботу, а потім відповідально розстеляла ліжко, коротше... Але тема там дійсно цікава.
Відповідальність чи свобода авторам?
Авторка блогу піднімає важливу тему, чи повинен сучасний український письменник/ця писати на злобу дня? Про події, які відбуваються в країні, щоб стати так званими свідками епохи.
Тут у кожного відповідь своя.
Моя звучить так: якщо автор хоче вилити в тексті свою ненависть, то він має бути написаний в шухляду, бо іншим людям зі своєю б впоратися, а ще чужу переварювати? Ні, вибачте.
До рівня Еріка Марії Ремарка ще треба дорости.
Про що ж писати автору? Обов'язково в українському сетингу, чи все ж політ фантазії не обмежений?
Не сперечаюся, Дієз Алго підняла важливу тему, що ж залишить після себе кожен з нас. Адже є ті, хто віддає перевагу писати в сетингу інших країн та культур, та по логіці українські автори ж мають писати в українському сетингу заради розвитку нашої культури.
В грудях горить вогонь української культурної революції!..
І вдруге виражаю свою думку: суто з точки зору українки, яка любить все українське та прагне розвивати своє, мені думка Дієз Алго близька, але я проти примусу писати те, що потрібно для лінії партії. Бо так робили в країні, яка розвалилася трохи менше сорока років тому. Що там з-під пера виходило, та як довго ті твори прожили, відомо. Так чи треба? Однозначно ні.
З нетерпінням чекаю на вашу думку в коментарях ❤️
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАвтор не має жодних зобов'язань ні перед ким - окрім власної родини, перед видавцем ( якщо зв'язаний угодою ) та власною совістю.
Перегини, які проявляються у фанатичному патріотизмі, показовій шароварній "націоналістичності" - це не про любов до рідної землі та країни. Фанатизм - в будь якому прояві - це завжди про слабкість віри та внутрішній дефіцит.
Будь які спроби запхнути автора у прокрустове ложе "правильної патріотичності" та "революційної доцільності " - викликає в мене внутрішній спротив та відразу . Бо дійсно нагадує прілий, вкритий пліснявою дух совка та партійного совєцького одобрямсу.
Завжди був проти диктатури - неважливо під якими вона прапорами - червоними совєцькими , московськими аквафрешами чи українськими вишиватними
Я "на злобу дня" не пишу, бо в житті від тієї злоби вже верне)) Тим, хто має бажання та ресурс писати про сучасні реалії- респект та повага☀️
Чудова тема, цілком згідна, та підтримую вас ❤️
Приємно почути вашу думку.
Треба писати від душі, те що справді подобається. Висловлювати свою думку і світосприйняття так як того бажаєш. У цьому ж полягає творчість?
Треба ще вміти приймати вибір іншої людини і не нав'язувати свої стандарти.
Якщо хтось вважає, що писати фентезі з вигаданими світами і іменами просто... Ну тоді спробуйте мене здивувати. Тільки з боку все виглядає легко.
Історія, яка відбувається не важливо де і за яких умов щось розповідає, автор завжди хоче щось закласти у той фундамент. І не імена і колір дерев доносять суть.
Джулєта Матикота, Підтримую. Легше, тому що не треба думати, як світ навколо подати без інфодампів =)) Але не легше, тому що фокус їде на інші речі.
Дуже гарне порівняння з партією. Дійсно, саме такі асоціації викликає. Твір — це світ якоїсь людини, вона є його творцем, отже, має право давати назви та імена, які вважає за потрібне.
Моя думка: писати те, що подобається вам. Навіщо підлаштовуватися під когось?
Я пишу лише фентезі. Це мої світи. Я їх продумую від початку і до кінця, це те чим я живу. В останній книзі у мене було поєднання України та вигаданих світів. Але у більшості книг - все вигадане.
Розвиток культури - це добре. Але не варто себе силувати, якщо до цього не лежить душа.
Українські автори бувають дуже різні. Якщо, наприклад, я почну писати про український сетинг, проживши поза ним останні тридцять років, — це вже буде радше вигаданий світ... До речі, у мене навіть є така книжка про Одесу )))
Цікаво, що ж там був за блог...
Але з того, що я тут прочитав та зрозумів:
Ну так, потрібно писати те, що подобається особисто тобі. В якому сенсі, "партія" буде примушувати мене писати те, що їм потрібно? Невже хтось ще залишається такий, хто не розуміє простої істини: "Усе, що дешеве та не від бажання - гине!".
Я міг би у цей пост закинути політичну бомбу, але я не дуже хочу тут срачі влаштовувати.
А от те, що мені подобається, так це, цитата: "підняла важливу тему, що ж залишить після себе кожен з нас". Чудове речення!
Бо кожен з нас залишить після себе виключно те, що він робив. І знаєте, що мені більше за все подобається у цьому? Це питання часу!
В усі роки та в усі епохи, поруч із гідними прикладами був і непотріб. Але непотріб, не дивлячись на те, що його більше і його "активніше хавають" не запам'ятовується і не залишається у пам'яті чи серці.
*Мене тут починає душити кількість символів у коментарі, тож я стрибну у саб-коментар*
LibertyFox, Так на чому це я??
А так, на гідності та на непотребі!
Будь-який приклад візьміть! Кіно, ігри, мистецтво, музика - література не виключення!
Хто пам'ятає хоча б 3 порно-фільми з дев'яностих?
Хто пам'ятає "Рембо", "Термінатор", "Чужий", "Робокоп"? Ось, і так в усьому!
Література не стане виключенням!
Навіть якийсь Себастьян Брант, який написав свою сатиру ще у 1494 році, досі не загинув у пам'яті людей, хоча й став не таким популярним. Не загинув "Портрет Доріана Грея", не загинуло ще купа книг, що були нормальними! А от рахуйте, якимось "50 відтінкам сірого" ще максимум років10 жити, а потім усе - на смітник історії! Хоча авторка, що написала цей непотріб (вибачте вже поціновувачі подібного "жанру", але це факт), стала відомою та багатою З ПЕРШОЇ Ж КНИГИ!!! Вдумайтеся, вчора тебе ще ніхто не знав. Сьогодні ти випускаєш абсурдну порно-книжку. Завтра ти багатий та відомий.
Що це, як не дичина?
Втім, слава як швидко приходить, так швидко і залишає людину. Гроші також не панацея і ми бачили дуже багато прикладів, де навіть найбагатші плакали!
Тримайте частино тепла та натхнення на створення нових світів ♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Олена Ранцева, ♥️♥️♥️♥️
Я Вас повністю підтримую, Олена ♥️♥️♥️.
Теж намагаюсь не підіймати багато тем, які насправді дуже болячі.
В своїх творах я вирішив писати про відомі мені локації, та людей яких я знаю. Я - Житомирянин, ним і лишуся до кінця, до останньої крапки моєї власної історії….
Dead Mickey, Супер) А я з Запорізької області, зараз в Запоріжжі) Свій край люблю і назавжди так буде)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати