Ньюбі Райтер

16.04.2026, 17:33:22

Я почала писати, бо мене надихнув на це дідусь, якого вже зі мною немає. А потім полилося з мене. Сюжети придумуються легко, важче довести їх до кінця. Письменницею себе не вважаю, та й писанину мою хобі не назвеш. Але інколи таргани в голові просяться на волю, тож відмовити їм не можу))

Оксана Маркова

17.04.2026, 08:45:18

Бо мій мозок ще той генератор ідей))) і я не завжди навіть встигаю записувати те, що він вигадує)). А ще, коли пишу, помічаю, що настрій мимоволі покращився.

Юлія Хемс

15.04.2026, 22:09:53

Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Я живу одна в маленькому містечку на Львівщині. Більше року ніде не працюю. Батьки давно померли. Друзів і знайомих нема. Не одружена і без дітей. Пережила в своїх єдиних стосунках психологічне та фізичне насильство.

Грудна Жаба

15.04.2026, 21:04:44

я скажу правду, чого я пишу.
просто я - геній! вірніше - генієня!
Генієні повинні писати! це їх путь і доля!

Мейлін Вайт

15.04.2026, 14:59:17

Пишу, бо зараз це допомагає мені. Допомагає тримати себе в розумовому тонусі.
Допомагає не просідати ментально поки я в декреті.
Допомагає відчувати, що я роблю щось корисне. Бо для мене важливо, щоб історія завжди мала якийсь посил, і читач відчув, що не потратив час даремно.
Допомагає відчувати приємні емоції, дає відчуття відпочинку і розвантаження завдяки творчості.
На цьому етапі життя мені це дуже потрібно.

Чай Дивака

16.04.2026, 00:40:14

Ну... Я почала писати від великого натхнення. Але, чесно кажучи, озираючись назад, скажу, що це було просто приємне місце, куди можна було ховатися від усіх проблем.

Стів Тайм

15.04.2026, 10:33:50

Я довго роздумував над тим, навіщо насправді пишу. Стати професійним письменником ніколи не було моєю метою, та й просто хобі це не назвеш. Відповідь виявилася простою: життя надто коротке, і ніхто з нас не вічний. Колись я піду з цього світу, але мій твір залишиться. Це ніби дитина, яка продовжує рости й жити власним життям навіть тоді, коли автора вже немає поруч. Я пишу, щоб залишити слід. Щоб навіть якщо забудуть мене, мої герої продовжували жити в пам'яті інших.

Зоряна Лісова

15.04.2026, 20:52:18

Не можу сказати, чому я конкретно пишу, але знаю, чому я почала писати.
В моєму житті сталася подія, яка в один день перенесла мене з рая в пекло. Я зрозуміла, що якщо хочеш щось зробити, то - роби, бо завтра все може радикально змінитися.

Victoria Sun

15.04.2026, 22:52:03

Я пишу аби не зійти з розуму в один із найгірших періодів життя, з дитинства виношувала в собі сюжети, уявляла різні світи, хочу зробити хоч щось для тієї маленької дівчинки, що вірила і ніколи не сумнівалась в дорослій версії себе, навіть якщо ця книга буде ні ким не помічена, не прочитана, якщо я хоч якось парадую її мені цього достатньо

Марк Лис

15.04.2026, 14:55:12

Я десь колись давно чув відповідь когось на питання: "Як стають письменником?"

І ось там була відповідь, я вже не пригадаю дослівно, але щось по типу: "Серйозно писати починають тоді, коли вже не лишається вибору: або писати, або стрибнути з усіма цими думками з моста!".

І я так гадаю, що мені складно буде не погодитися з цією думкою)

Зейн Блейк

15.04.2026, 14:04:23

Я пишу, бо воно є в мене. Думки формуються в історії. Я просто їх записую. Деколи правда потрібно змусити себе дописати почате, але сам план воно йде легко, наче я дивлюся фільм з цими героями. І так, моя мета стати письменником.

Лія Грітт

15.04.2026, 19:39:17

«Я не письменниця у класичному розумінні цього слова. Я — людина, для якої письмо стало справжнім рятівним колом.
​Мій шлях у творчість почався не з амбіцій, а з потреби врятувати власну нервову систему.
​Спершу я писала "у стіл", просто для себе, щоб полегшити сприйняття навколишнього всесвіту. Так народилися Маркус і Біжу, принц Ян Стрелок і Клер Лефаль. А зараз з’явилася Ліна Фесенко — лікарка-офтальмолог, яка потрапила у Задзеркалля. Мабуть, у кожному героєві є частинка мого власного пошуку світла в темряві.
​Усвідомлення того, що мої світи комусь відгукуються, дарує мені величезну мотивацію продовжувати. Сьогодні я вже просто не можу не писати — це мій спосіб дихати і ділитися з читачами своїми думками.

Книгу пана Володимира, обов'язково прочитаю. Вона мене дуже зацікавила.

Сергій Більцан

15.04.2026, 15:17:29

Можна було б відбутися словами Портоса з «Трьох мушкетерів», який, не знайшовши виправдання, щоб не казати правди, відповів просто: «Я б’юся, тому що б’юся». У моєму випадку: «Я пишу, тому що пишу».
Але насправді, попри всі життєві перипетії, я завжди був затятим читачем. Перечитав чимало літератури, і під впливом цієї інформації в голові сформувався цілий світ із власними новими ідеями (або й не надто новими, але переробленими на свій лад). Це бачення роками накопичувалося всередині, і тепер я вирішив дати йому волю — нехай іде у світ і буде поміж людей. Може, комусь і усміхнеться.
Правда, почавши писати, я усвідомив: це не така вже й легка справа. Як і будь-яку іншу роботу, текст потрібно якісно підганяти, шліфувати, а подекуди й переробляти. Коротше кажучи — «шара» не проходить. Але водночас я отримав величезний плюс — маю честь бути знайомим із надзвичайно цікавими людьми: оригінальними, самобутніми, з незвичайним мисленням. У них (не побоюся цього слова) є чому повчитися, і з ними просто приємно спілкуватися. (Продовження внизу).

Очерет

15.04.2026, 13:17:31

Я вже десь колись мабуть згадував - але не зайве згадати ще раз)

Пишу, бо мені подобається процес, бо мені це приносить радість в моїй поточній ситуації) Можливо, через це художня цінність моїх творів - така собі.

А книга колеги Володимира дійсно заслуговує на увагу. І коли розберусь з марафонами і всіма поточними справами - я до неї ще повернусь))

Kateryna Kievit

15.04.2026, 15:23:37

Спочатку я писала, бо мені подобається бачити своє ім’я на обкладинці. ;) Потім, щоб навчитися формулювати думки так, щоб їх зрозуміли інші люди. А на цьому етапі мені важливо створівати нові світи та робти так чтобі там було зручно діяти моїм героям.

Ганна Лебюк

15.04.2026, 14:37:33

Я люблю читати, і хочу також щось написати щоб і моє читали , але в реальності якось побоююся ( що будуть сміятися з моїх творів , або щось даже гірше ) .

КСЮХА ХАРЬКОВСКАЯ

15.04.2026, 10:58:42

Моє перше випробування пера, а пишу щоб поділитись своїми результатами схуднення, а ще це стимул продовжувати і не кинути посеред дороги почате, тим більше що результати є і є чим ділитись. Ще є мета спробувати себе у фантастиці, бо фантазію свою нікуди дівати))

Кайла Броді-Тернер

15.04.2026, 13:41:30

Пишу, бо люблю це)
Бо мене захоплює кожна книга за яку я беруся і тримає міцно, доки я не втілю задум повністю, пишу, бо відчуваю бажання робити це весь час, хочеться більше годин у добі і поставити все життя на паузу, щоб перейти до написання)
Я все думаю десять років пишу, а нещодавно дістала першу роботу, зайшла у "властивості" документа, а там 2011-й рік) Це завжди було зі мною, як додаткова потреба організму, щось для душі, для ясності розуму, у моєму випадку письмо виникає не з натхнення, а навпаки: коли я пишу, то надихаюсь. Коли не маю змоги це робити — почуваюсь пригнічено, наче втратила щось дуже важливе
За ці роки було різне, і незначні паузи у творчості зокрема, та кожне повернення дає чітке усвідомлення: це саме те, що мені потрібно, щоб почуватись справді класно. Це не зникає зі збоями у сні чи фізичною втомою, бо емоційно я завжди у ресурсі для цього і це просто неймовірне почуття)

Вень Чжулун

15.04.2026, 08:15:55

Хороше питання. Ну, мабуть, пишу для того, щоб та сама "низька полиця", те що гортають в транспорті, черзі чи за кавою щоб вранці швидше прокинутись, в нас було своє. Не концерн донцових і не засилля неякісних американських творів, далеких від нашого менталітету і реалій...

Ulyana Summers

15.04.2026, 11:48:15

Я пишу головним чином для себе. Це допомагає розібратися в думках, які іноді крутяться в голові, як у калейдоскопі. Вилити емоції на — найкраща терапія для мене. А ще — просто відпочити і зануритися в свій маленький світ. Через це я багатожанровий автор: від легких історій до глибших і темніших. Писання мені допомагає, щоб не піти в депресію. Краще все виливати в свої роботи ніж тримати в собі

Андрій Романенко

15.04.2026, 10:28:55

Я пишу не заради самого факту написання.
Пишу тому, що мені цікаво ставити людину, і себе також, перед ідеєю, яка більша за побут. Перед питанням, яке не завжди зручне. Перед ситуацією, де є не лише сюжет, а ще й думка, вибір, наслідки та ціна рішення.
Мені цікаво створювати світи, через які можна дослідити те, що в реальному житті складно розібрати до кінця: свідомість, відповідальність, силу, страх, віру, логіку, межу між людиною і тим, що вона створює.
Ще я пишу тому, що деякі історії починають тиснути зсередини, поки не виведеш їх у текст. Тоді це вже не бажання, а внутрішня потреба. Бо інакше ця історія так і буде гудіти в голові, мов незавершений проєкт.

Марк Лис

15.04.2026, 08:29:57

Причини дві. Однією я готовий поділитися:

Щоб зробити щось краще.
Література (УСЯ) це пропаганда. І це мало хто усвідомлює. Навіть безсюжетна й тупа еротична хтива історія, що бере тільки "18+ сценами" - також пропаганда. Просто це пропаганда лайна.
Я вірю у те, що якщо усі почнуть робити і показувати якісь гарні речі — світ почне змінюватися на краще.

"Навіть 1% у добро у мільйон разів ліпший, ніж 0% у добро. І в мільярд кращий за 1% у зло!"

Мрія Чарівна

15.04.2026, 10:01:38

1. Щоб відволіктися від реальності.
2. Бо не писати не можу)))

Василенко Сергій

15.04.2026, 09:47:10

Хочу, щоб світ побачив нові цікаві історії, які я генерую у себе в голові. Якщо вони залишаться у мене в голові рано чи пізно я їх забуду. Якщо я їх матереалізую хоча б в електронному вигляді то це вже можна буде просувати далі.

Містер Чілл

15.04.2026, 09:47:02

Тому що я люблю створювати світи, завжди любив, і давно хотів свій Всесвіт. Але руки ніяк не доходили, а коли доходили то я розумів, що мені бракувало досвіду. На той час це було надто виснажливо, і я не мав у голові чіткої картини того, що саме хочу зробити з тим усім - я робив це просто бо "хотів свою книгу". Зараз, маючи певний досвід, я можу будувати логіку світів, і це захоплює мене набагато більше ніж самі історії, наспраді. Мої історії - наслідок світобудови, яку я вже пройшов, заклавши надійний фундамент. Ще, мабуть, десь в глибині душі я хочу визнання, але особливо не розраховую на нього, бо я розумію в якому світі ми живемо. То ж зараз я, мабуть, більше пишу просто тому, що мені це подобається: проживати свої ж історії, будувати героїв та їхні емоції, сюжети та архітектуру всесвіту, вигадуючи легенди та міфи, і вплітаючи все це в складний гобелен, на полотні якого я потім розігрую те, що собі придумав. Я відчуваю щиру пристрасть від цього навіть зараз, коли просто пишу це повідомлення. То ж підсумовуючи, можу сказати, що зараз я роблю це просто бо мені подобається процес.

Ганна Листопад

15.04.2026, 09:18:19

Я пишу, бо іноді мій мозок схожий на вокзал у годину пік: забагато голосів, емоцій та несказаних слів. Якщо їх не випустити, вони починають руйнувати
стіни. Мої тексти — це мій "запасний вихід". Я не позиціоную своє письмо, як високу літературу, здатну змінити світ на краще. Я пишу, щоб вилити цей гамір у тишу білого аркуша. Це не про творчість, це про гігієну душі: винести все зайве, щоб залишити всередині місце для спокою.
....Я публікую це не для визнання, а для того, щоб мої думки нарешті набули остаточної форми. Поки вони в мені — це шум. На папері — це порядок. А коли їх читає хтось інший — це стає розмовою. Я відкриваю ці нотатки, бо сподіваюся, що мій "запасний вихід" допоможе комусь іще знайти двері до власної внутрішньої тиші. Якось так...

Агнія Бурне

15.04.2026, 09:13:59

Я пишу, щоб відволіктися, Типу хобі, чи якось так. Коли після напруженого робочого дня, просто хочеться відпочити з історією, яка мене цікавить.

Олексій Горбунов

15.04.2026, 09:00:31

Для мене поштовхом для творчості стала погана література. Якось читав одного москаля, якого мені підсунули знайомі... І захотілося розтопити тією книгою багаття. "Як же так? - подумалося мені. - Я можу краще!"
Але згодом виявилося, що це важко - могти краще. Проте, я відкрив очі - я писав для того, щоб викласти з голови сюжети які в ній крутяться. Бо інакше вони лишаються там, як марення маніяка)))

Олена Ранцева

15.04.2026, 08:40:13

Я відповім, як знаменитий Портос: "Я пишу тому, що пишу".
Якщо копнути трішки глибше, то моє письмо то терапія для мене. І так виходить, що стає такою для читачів. Не всі книги, але частина з них точно.

Анастасія Газе

15.04.2026, 08:37:29

Мабуть є декілька причин.
1. Втілити в життя історію що засіла в голові, наважитися показати її людям.
2. Додати щось в сучасну українську культуру.
3. А ще мене бісять "Сутінки" ну це справа смаку)))

Levia Eneila

15.04.2026, 08:24:44

Я пишу, щоб народилася ще одна українська казка для дітей і дорослих. Моя мрія подарувати цікаву незвичну історію фантастичну про королів наших.