Свята бувають різні ❀

– Здається я зрозуміла, – кивнула я, смакуючи вино, – «Мама Бріджит» – не випадкова назва для таверни. Так кличуть яснооку богиню на островах в морі Нанджи.

– Ти нічого не зрозуміла! Мама Бріджит – не ваша богиня! – обурилася стара, – Вона – верховна лоа, дух смерті, родючості та зцілення. А я – мамбо Естер, її вірна жриця.

– Острівна відьма, – з розумінням кивнула Белла, – Я гадала, всі жриці Худжу зникли після останньої експансії.

– Вони вчинили, як розумні люди: змінили статуетки на вівтарях, ритуальні пісні проміняли на святе письмо, але зберегли суть своїх божеств, – задумливо промовила я, – Ронська ворожка також казала щось подібне. Богиня не має імені, отже її можна називати по-різному. Її обличчя приховує вуаль, тому образ може бути будь-яким. А щоб відвести очі клірикам, достатньо пересунути свята, аби спокійно молитися їй під час наших.

– Це ви захопили наші свята! Нова віра, як бур’ян, що поглинає все, до чого може дотягнутися, – вигукнула Естер, – Звідки твоя порожня голова думає, взялося безглузде свято “Розмарину та лавру”? Ще й назву дурну придумали! Ані розмарин, ані лавр не квітнуть навесні. Нащо їх було приплітати?

– Ви хоч раз відкривали святу книгу? – в тон їй відповіла Белла. – Розмарин та лавр здавна вважають одними з найпотужніших магічних рослин. Їхня основна сила – це захист, очищення та пам'ять. Окурювання сухим розмарином допомагає позбутися важкої енергії зими й звільнити простір для початку нового циклу. Лавр – символ тріумфу, успіху та здійснення мрій. Якщо розмарин більше про захист, то лавр – справжній магніт для перемог і процвітання. Разом вони уособлюють початок нового року та нової надії…

– Це наше свято Флорісер Флор – відродження Природи! – перебила її Естер. Монокль знову з’їхав з її обличчя і ледь не впав в кухоль з вином, – Весну треба відзначати молодим зеленим листям та квітами, а не сухим гербарієм!

– Відродження природи і за давньої віри святкували так само, – насупив лоба Фредерік, – Воно, здається, так і називалося: “Велике Свято Весни”.

– А на півночі в цей час ми зустрічали Остару, шукаючи цукрові яйця в садах, – я голосно прицмокнула, запиваючи ще одну мушлю вином. – До речі, Естер – вас назвали саме на честь Остари. Це інша назва весняного свята.

– Досить цієї маячні! – не витримала Белла, – Усе це можна назвати одним словом – Весняне рівнодення! Готова побитися об заклад: не існує у світі релігії, яка б його бодай якось не вшановувала!