– О, я правий...ну з чого почнеш? Руки-ноги? – перепитав буденно техноїд.

– З язика, якщо не перестанеш балакати під руку! – огризнулася я.

– О, язик, як інтимно. Але я б його на твоєму місці залишив, він тобі ще знадобиться…– бовкнув це дурне і дивиться на мене виразно і іронічно всміхається.

 І я от чітко вловила амбре хтивого натяку.

– Це ти що зараз вульгарний жартик кинув і це перед тим як тебе будуть різати? Це ти що так перезбудився? – перепитала з сарказмом я.

– Я всього на всього Ші, який вчиться в розумної людини, тим паче ти мені в кафе показала майстер клас. Але звісно, про Сагона що в мені побував це топ, – відповів цей…цей…техноїд.

 В мене мову відібрало від цього. Він охринів? Я навіть з хвилину випала з реальності, а потім мотнув головою, привела думки в норму.

 Я обережно підійшла як найближче, обігнула мацальці Акакія, зайшла зі спини техноїда.

– Гей, що ти… о, ти вирішила мене взяти зі спини…о, яка ти вигадниця, – продовжував випробовувати моє терпіння цей довбонутий Ші.

 В мене око, здається сіпнулось. Я зарилася рукою в довге волосся техноїда і потягунула на себе, гримнула йому на вухо:

– Так припиняй блазнювати, бо точно рука в мене дрогне, увійду в тебе глибше ніж треба, – йой, в голові в мене це звучало нормально, а в голос…звучало хтивенько. Мої щоки почервоніли.

– Оу, обіцяєшь? – зрадів техноїд.

 Щось мені цьому довбонутому перехотілося співчувати. Воно ж кончене!

______________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827