Щоб рідні більше не лякались...

Ви помічали, як змінилися наші мрії? Тепер ми хочемо не розкоші, а «елементарно знати», що навколо мир. Щоб діти не здригалися, а птахи в небі не асоціювалися з небезпекою.

Вірш «Ми — просто люди» — це щира розмова про те, як важко засинати й прокидатися в реальності сирен. Але це також вірш про величезну любов до життя і до своїх близьких.

Про що ці рядки?

  • Про втому від «життя під лупою» війни.

  • Про молитву за цілі домівки та нормальне майбутнє.

  • Про те, що найважливіше — це відчути спокій поруч із тими, кого любиш.

Запрошую вас долучитися до читання та поділитися своїми мріями про перший день миру в коментарях.

Перейти до читання: https://booknet.ua/reader/ya-znovu-pishu-b448348?c=4966866

#Яна_Тарасевич #Ми_просто_люди #СучаснаПоезія #Україна2026 #МріяПроМир #СильніРазом #Букнет #Аркуш #Поезія_яка_дихає

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Крісті Ко
15.03.2026, 16:25:27

❤️❤️❤️

Яна Тарасевич
15.03.2026, 19:04:20

Крісті Ко, ✨️✨️✨️

avatar
Лана Жулінська
15.03.2026, 15:14:13

Про наболіле та найбажаніше ❤️

Яна Тарасевич
15.03.2026, 19:04:13

Лана Жулінська, Так, ця тема у всіх зараз дуже актуальна...

Інші блоги
Не обирай мене - спойлер!
Напевно ви вже зацікавилися тим що відбуватиметься у клубі. Нова глава Не обирай мене вже опівночі дасть цікавий розвиток подій Додавайте книгу до бібліотеки і підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити оновлення
Коли ховаєш справжню себе...
Усі ми хоча б раз у житті ховали справжніх себе. Удавали когось іншого, мовчали замість того, щоб сказати правду, або мріяли про день, коли більше не доведеться носити маску Дві дівчини. Дві історії. Одне бажання - бути
Гралися й загралися...
Це, мабуть, один із найдивніших творів, які мені траплялися на марафонах. Незвичайна ідея, психологічна гра між персонажами й атмосфера, що постійно балансує між іронією та тривогою, справді привертають увагу. Попри те, що
На вогник❤️
❤️Вітаю любі друзі!❤️ Заходьте на вогник до моєї веселої компанії! "Йога для драконів, або як приручити хвіст" "— Ну що застигли як статуї богів? — гучно пробасила ця гігантська жінка-орк, демонстративно
Улюблений уривок
Ліс розрадить. Він не добрий і не лише світлий – в ньому яри й ущелини, найсолодші ягоди ростуть на кістках тих, кого він з'їв. Сонячне проміння між зелених віт – лише одне з його облич. Поруч сонячних галявин в ньому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше