Заручниця скла: Магія темного кохання Запрошую до читання веселої історії полонянки магічного дзеркала❤

Історія вчорашньої ночі повторилася з точністю до жесту. Тільки сьогодні блондинку замінила брюнетка, але з такими ж величезними «очима». Точно збоченець.

​— Кобелина! — закричала я, коли він без зайвих прелюдій повалив її на ліжко обличчям у подушки та прилаштувався позаду. — У тебе що, хвороба якась? Постійно в штанях чухається, то треба об когось почесати?

​Він різко зупинився і кинув швидкий погляд на мене. Я, відчувши смак перемоги, заголосила ще гучніше:

— Що, свідки не влаштовують? Так сам мене сюди притяг, збоченець немитий!

​Стефан відскочив від брюнетки, яка спантеличено кліпала віями, і голяка підбіг до дзеркала.

— Любий, що сталося? — здивовано запитала вона, прикриваючись ковдрою.

— Ти чуєш якийсь голос? Наче жіночий шепіт… — запитав він, пильно вдивляючись у скло.

​— Шепіт?! Та я горлянку рву, щоб ти мене почув! Агов, бовдуре! — крикнула я прямо йому в обличчя.

— Знову щось шепоче… — промовив він, і в його очах промайнув справжній шок.

​— Стефане, ти мене лякаєш. Нічого я не чую! Можливо, ти просто перевтомився? Йди-но сюди, я допоможу тобі розслабитися, — промуркотіла ця чорна кішка, простягаючи до нього руки