На аукціоні Мей бачить бронзову посудину у формі журавля.

Марели майже все визначили правильно: звідки вона походить, для кого могла бути виготовлена, з яким шлюбом і якою родиною пов’язана. І все ж одна деталь виявилася помилковою. У каталозі посудину назвали весільною посудиною для вина. Версія звучала цілком логічно, бо у деяких провінціях Країни Журавля під час весільних церемоній справді використовували вино. Посудина теж була весільною. Здавалося б, усе збігається, але Мей знала її справжнє призначення і поставила лише одне запитання:

— А як її мити від вина?

І раптом красиве пояснення вже не виглядало таким бездоганним.

Мені подобається ця сцена саме через те, як легко припущення може стати «фактом», якщо воно звучить достатньо переконливо. Особливо коли всі наступні пояснення вже будуються навколо першої версії.

А вам траплялося бачити ситуацію, де помилкова версія здавалася правдою просто тому, що була дуже логічною?

Я колись ще студенткою мала розібратися в українських плахтах…була впевнена, що певний орнамент характерний саме для одного регіону, аж поки не натрапила на дуже схожий в іншому. І що більше заглиблювалась в цю тему, то більше розуміла, наскільки багатогранні й переплетені наші ткацькі традиції…)))

Глава 5. «Ціна історії»

Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».