Розповідь з власного досвіду

Вітаю, спільното.

Сьогодні вийшла в світ моя новинка, яка написана з власного досвіду.

Історія стисла й коротка, але для мене особиста і важка, та на стільки, що я просто морально не зміг її описати біцльш детально, бо мене почало відверто тригерити. Бо все що там написано, пережито в реальних подіях.

 

Ця історія написана на реальних подіях — те, про що вам не покажуть по телевізору, те, що ви ніколи не прочитаєте в газетах чи не побачите на будь-якому каналі з етичних причин. Назви населених пунктів чи напрямків не будуть вказані, так само як і назви бригад. Кожен, хто це читатиме, зрозуміє, чому саме — без назв та таке інше.

— 2022 року, 26 лютого, я опинився в одному з бойових підрозділів, які вирушали саме до гарячих точок на стримування агресії ворога. Хлопці були різного віку — від 18 до 58 років.

— Кожен із нас навіть уяви не мав, що таке насправді війна та як усе відбувається. Кожен малював собі в голові фантазії війни, адже ми дивилися різноманітні кіно і саме по них уявляли собі цю кляту війну. Молоді хлопчики, яким було по 19 років, хизувалися отриманою зброєю та фотографувалися — для згадки. Кожен із них жартував. Там кожен був упевнений, що скоро все скінчиться, та вони всі такі нарядні поїдуть з перемогою додому, де їх чекають матусі, люблячі дівчата, які чекають свого героя.

Кожен із цих хлопчаків жартував та був веселим, бо в кожного з нас усередині була перемога, а по-іншому і бути не може. Ми всі були добровольцями, ставши без пропозиції на захист своєї рідної держави та захист населення — на захист своїх сімей, на захист усього, що є в нашій державі Україна.