190
Анотація до книги "Смертельний досвід "
Ця розповідь — свідчення бойового досвіду на війні, описане з власного погляду автора. Через напружені бої, втрати побратимів і екстремальні умови фронту показано силу духу, братерство та мужність українських солдатів. Автор щиро ділиться переживаннями, страхом і радощами життя на війні, наголошуючи на цінності життя, єдності та підтримки один одного у найскладніші моменти.
30 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, Іване!
Я зазвичай не читаю книги 18+, тож обходила вашу, як і інші подібні, з великою повагою до вашої творчості. Так сталося, що я прочитала коментарі під книгою щодо вживання нецензурної лексики — і хочу делікатно запропонувати одну річ. Звісно, рішення повністю за вами: можливо, варто додати невелике попередження на початку книги про наявність нецензурної лексики та відвертих бойових сцен.
Мені здається, це допоможе читачам підготуватися і свідомо обрати, чи готові вони до такого досвіду. І водночас це не зменшить сили тексту, а навпаки проявить повагу до різних читачів.
Дякую вам за те, що бороните нашу державу. Це надзвичайно важливо, мій вам поклін.
Ви зробили важливу річ, написавши цю книгу. Ви не лише поділилися досвідом, а й наважилися на те, що під силу не кожному — спробували зцілити себе через терапевтичне письмо. Не зупиняйтеся, пишіть далі, якщо відчуваєте у цьому необхідність.
Вікторія Беше, не помістилося у тому повідомленні....
Іване, не зупиняйтеся і пишіть далі, якщо відчуваєте в цьому потребу.
Але я все ж замислилася і хочу делікатно запропонувати подумати про текст на початку твору. Щось типу цього:
Увага! Це справжній бойовий досвід без прикрас: у тексті присутня нецензурна лексика та відверті сцени війни очима захисника.
Сподіваюся, ви сприймете цю думку як дружню пропозицію.
Ви не проти, якщо я у своєму фейсбуці пост зроблю з посиланням на вашу книгу?
Дякую, Іване, за вашу книгу! Немає слів, тільки сльози.Дякую за вашу мужність і сміливість. ДЯКУЮ, ЩО РОЗПОВІЛИ❤️❤️❤️
Іван Павелко, Колись ви може захочете описати ваш стан після війни. Це теж буде дуже цінно. Є твори для розваги, а є історично цінні, як ваші. Життя продовжується, колись ваша психіка зцілиться і ви зможете розповісти про це. Суспільство має про це знати і пам'ятати. Дякую вам ще раз за ваш подвиг ❤️❤️❤️❤️❤️
Обов'язково порекомендую підписникам. Сьогодні увечері якраз з'явиться можливість рекомендувати.
Валентина Бродська, Безмежно вдячний такій увазі, в мене просто немає слів, благодарю вас щіро щіро❤️❣️❤️❣️☕
1. Пане Іване, натрапила на Вашу книгу, бо побачила багато позитивних відгуків і наївно подумала, що прочитаний контент допоможе мені краще зрозуміти, що насправді відбувається. Але, відверто кажучи, те, що я прочитала, не лише загнало мене в ступор, а й залишило гіркий післясмак, від якого важко відійти.
І справа навіть не в описаних подіях — хоча тепер я вже не впевнена, що все викладене відповідає дійсності. Найбільше мене здивувало використання Вами грубої та нецензурної лексики («підар», «срали», «нам пезда», «виблядку»). Не знаю, як для інших, але мені як читачеві це було неприємно. Так, Ви могли б сказати, що я могла просто пройти повз — і це правда. Але питання інше: що саме Ви хочете донести, використовуючи подібну лексику? Чи це прояв поваги до читача? Чи художній прийом? У цьому випадку Ваша мета для мене залишилася незрозумілою. Я розумію, що книгу написала військова людина і що війна — це жорстока реальність. Однак виникає питання: навіщо настільки детально й натуралістично подавати певні моменти?
Ірина Бібік, А донести я хотів, що хвала тим хлопцям, іких немає серед нас , я кожен день їх згадую, во5и пошти кожен день мені сняться і розмовляють зімною, я вже незнав що робити та коли я все це написав! Парадокс вони перестали мені снитися, і як писали що я прикриваюся побратимами ,це булр не аби як образливо, дякую вам за коментар але ви також мене не зрозуміли, хоча я знаю хто ви і чому таке написахи, хай вам щастить
4. Я щиро вдячна кожному військовому за їхню службу та жертовність, так саме як і Вам — це беззаперечно. Але чи означає це, що будь-яка форма подачі досвіду є доречною? Особисто для мене — ні. Можливо, я помиляюся, але після прочитання залишилося більше запитань, ніж відповідей….
І так, пане Іване, мені здається, подібні зауваження вже звучали раніше від інших авторів, однак, Ви їх не почули і жодних висновків не зробили…
Я ні в якому разі не хотіла Вас образити, я просто щиро висловила свою думку, вона звичайно, може бути субьективною..Ви, як автор ,звичайно ,можете не звертати на неї жодної уваги, але я як читач, мала право висловити свою щиру думку і емоції від прочитанного…
Ірина Бібік, Так звичайно так, можите, висловили і правельно зробили, я знав що цю маленьку книгу ні всі зрозуміють, щоб зрозуміти те що написано потрібно хоч трішки побачити реальності.
Доречі я ненаписав жодної 5азви населеного пункту, чи назви бригади, так от.
Коли ми проходили селами які вже практично були зруйнованими, на вулицяд на подвір'ях лежали вбиті люди, діти ,жінки, чоловіки, молоді хлопці, вони були чорносині і надуті як ті м'ячики, як гадіїте що було в мене в голові?як я міг написати поміншому?
Це дуууже маленька частинка що я написав, процентів 20 , по задуму я хотів повністью написати все що відбувалось ,але мене почало так трусити, я почав знову повертатися в той стан з якого мене майже 3 роки витягували, тому я незміг написати книгу по іншому і дописати її до кіця, щіро дякую вам за коментар, мирного вам неба, щастя та злагоди вам та вашій родині❤️✌️
3. Епізод, у якому противник нібито йшов під обстрілом, не відчуваючи болю, наче робот, виглядає швидше як фантастика, ніж як реальний опис подій. Прострілені руки й ноги, але людина продовжує рухатися, не зупиняючись — це викликає більше недовіри, ніж візуалізацію дійсності..
Так само неоднозначно сприймається сцена: «підбіг, добив, здер шкуру з пір’ям». Я розумію, що військові стикаються з голодом і виживанням у нелюдських умовах. Але стиль опису створює відчуття, ніби Ви отримуєте задоволення від самого процесу, що вже викликає асоціації із садистськими нахилами — і це лякає.
Усе це підсилюється тим, з якою деталізацією описуються знущання над ворогом, коли той бажав смерті. Якщо все написане відповідає дійсності, то, по-перше, такий твір може дискредитувати військових, а по-друге — змушує замислитися над моральними якостями автора. І виникає просте, але тривожне запитання: скільки людей із подібним досвідом повернеться після війни і чи буде суспільство готове до цього?
Ірина Бібік, Так я вас, розумію, виглядає дійсно не аби як не просто, я описав реальні подіїї тому саме так, я тут не фантазував я просто хотів донести що та свобода і тиша в якій зараз вякій загаходяця люди ,це заслуга саме тих хлопців за яки я писав, щіро дякую за критику і коментар ,але написато , так як написано і ніяк інакше, гарноно вам дня✌️
2. У тексті Ви згадуєте конкретні міста та місця укриттів під час бойових дій, зокрема каналізаційні системи, де переховувалися люди. Наскільки мені відомо, під час війни , а вона досі триває - подібну інформацію заборонено висвітлювати, …то ж це виглядає як мінімум сумнівним, або дивним …
Найбільше ж занепокоєння викликали епізоди, де Ви описуєте знущання над противником. Зокрема, фрази на кшталт «хто хоче до розвідроти — різати генералам вуха?» викликають шок. Чи справді це спосіб популяризації наших військових? Чим тоді ми відрізняємося від тих, кого засуджуємо? Якщо подібні дії подаються без критичної оцінки, це виглядає як їхнє виправдання або навіть романтизація жорстокості. Особливо моторошним виглядає опис: «не хочу описувати, що ми з ним робили за наших вбитих хлопців… він мріяв про смерть… що з ним робили далі…». Складається враження, що Ви цим майже пишаєтеся і лише згадуєте, що не описуєте деталей через можливу модерацію, а не з моральних міркувань.
Залишила дискусію тут https://booknet.ua/blogs/post/427512
Сильно.Без прикрас!І добре,що написали і виклали
Пацюк Червоній, Дякую, я намагався донести до людей ту правду яку нам прийшлося пережити з хлопцями, я писав на реальних подіях, тут неможливо прикрасити, щіро дякую що ви зрозуміли, гарного вам вечора, з мене підписка⭐✌️
Коротка рецензія до твору
https://booknet.ua/blogs/post/425201
Оксана Павелко, Щіро дякую.
Коментар видалено
Коментар видалено
Приємно читати реальні історії з фронту, а не вигадки. Бажаю вам здоровья та сили рухатись далі.
Игорь Норд, Цікавий задум, дуууже хочу почитати що з того вийде.
Щиро вірю в перемогу ✨
Люсі Лірейн, Дякую, по другому і бути не може.
Немає слів... Те, що ви пережили і продовжуєте переживати, уявити - суцільний жах, не те що пережити. Бережи вас Бог! І пишете ви дуже гарно!
Лана Нова, ✌️✨⭐❣️❣️❣️❣️✌️⭐✨
Вітаю з новинкою!
Нехай ця історія знайде багато читачів, подарує автору натхнення та море теплих відгуків.
Стейсі Мур, Щіро дякую, головне щоб люди не забували про тих хлопців які полягли за
їх свободу, про тих хлопців що
описується у цій маленькій
книзі, адже саме ради них це і
наисано.
Хай буде мир та розуміння .
Дуже гарно пишете, успіхів ♥️
Лана Сетман, Дякую, ви також гарно пишите❣️❣️❣️❣️
Вітаю з новинкою!
Белла Ісфрелла, Щіро дякую✨⭐
Поставила лайк, зірочки та додала до бібліотеки. Дякую автору за працю та підтримку важливих тем.
Магістр Анімарум, Щіро дякую, це ви мене підтримали✌️
Так! Дякую!
Дякую за психотравму.
Мені сподобалося!
LibertyFox, Дякую за величезну підтримку⭐✨
Вітаю, друже. Лайк, навіть не читаючи (хоча пізніше й прочитаю теж).
В мене не виходить відверто писати про війну - добре, що є люди, яким на то вистачає сил.
Очерет, Дякую боате, та теж не зміг написате все повністю, як до нас відносилось комагдування та як поля та вулиці вулиці були встелені нашими побратимами амїх рештками, не пропустили б, хотів все написати, та почало тригирити та все згадуватись, не хочу повернутись до того стану з якого мене витягували майже 3 роки, дякую тобі за розуміння, нехай щастить✨✌️
Вітаю, нажаль правда війни вона така.Дуже шкода молодих хлопчиків, яким тільки жити і створювати сім'ї. Дякую Вам пане Іван за відвертість. Все буде Україна.
Сергій Жвалюк, Я не зміг написати все так як є, як збирали часточки своїх побратимів та з дерев знімали киші, як всі дороги були червоні від крові, як дома стали сірими від мозгів моїх побратимів, як очі збирали по дорозі, просто не пропустила б модерація, та і те як нас гнали на м'ясо, як принижувало командування, я мінімізував щоб хоч якось люди дізналися про нас, дякую вам що читали, дякую за розуміння і коментар✌️
Вітаю з новинкою ⚞^. .^⚟
Кіт Анатолій, Від душі дякую⭐✌️
Вітаю з новинкою! Успіху книзі ✨
Віталій Козаченко, Щіро дякую ✨⭐✌️
Ви написали дуже важливу оповідь, яка увійде в історію. Про це варто писати і про це повинні знати. Бажаю Вам успіху та натхнення.
Світлана Литвиненко, Дякую вам щіро, просто вже не міг держати в собі, хай буде мир та розуміння, гарного вам дня та міцного здоров'я ✨⭐
З новинкою ❤️ Бажаю успіхів із книгою!
Діана Лисенко, Щіро дякую, дуже хотів щоб люди дізналися про нас добровольців, щоб зрозуміли ціну свободи, та якою ціною дається, щоб ввідалених районах України була тиша та спокій, так хотілось щоб люди 5е забували тих хлопчаків які віддали своє молоде життя, дякую вам щіро❣️
Команда «333» і злагоджена робота в окопі — це те, що тримає фронт. Автор дуже влучно передав той стан, коли страх відступає, бо діяти треба миттєво. Момент із вибором — залишатися в окопі чи бігти через поле — нагадав мені сцени з моєї книги «Серце на передовій». Це і є справжня ціна свободи, яку ми платимо щодня. Дякую за цю правду!
Ася Рей, Так ви правельно розумієте хід подій, саме так вибір на той час був не великий, тоді там земля горіла, дякую за такий розлугий коментар✌️⭐✨
Важко читати такі спогади, бо вони відгукуються власним болем. Опис першого бою та розчарування в командуванні — це те, що пройшло крізь долі тисяч добровольців. Моя робота «Серце на передовій» також присвячена цим випробуванням. Кожна така історія — це як закривавлена троянда пам’яті про тих, хто залишився в тому полі. Дякую за вашу щирість
Ася Рей, Дякую❣️❣️❣️❣️
Вітаю з новинкою.☺️❣️✨ Історія дійсно важка навіть в стислому виді. Перечитувати більше не буду, мені вистачило і усних розповідей...
Оксана Павелко, Так ти знаєш дуже багато і сама бачила що зімною відбувалося, тож більше не зміг написати, і більше не повернусь до цих сподадів, дякую тобі за коментар⭐❣️✨
Вітаю Пане Іван. Знаете я Козеріг, і теж говорю так як є. Можливо я зараз скажу образливі слова, і приношу Вам вибачення за них, але..краще б не народжувались таких власних досвідів..Проте..так як ця паскудина нас тереризує, то КОЖЕН ПОВИНЕН зрозуміти та відчути, хочаб через такі пекльно-живі сторінки яки надали...вибачте якщо уими словами зробив неприємно...
Адріан Анжелворд, Ні, все класно, я викладую книгу повністю зараз вона не велика, ви все вірно сказали, дякую я ціную відверту правду✌️
Вітаю з новинкою! Успіху книзі і багато читачів!
Оксана Соловій, Саме викладаю її, там не багато сторінок, я не витримав писати далі, бо почалося все згадуватися, тож я мінімізував її, бо боюся знову вернутися до того стану з якого мене пошти 3 роки витягали, щіро дякую за розуміння, дуже буде цікава ваша думка, виложую книгу зараз повністю там десь біля 18 сторінок, тож читайте, хай це буде хвала моїм побратимам які більше не знами❣️❣️❣️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати